Прокинувся раптово, немов турецька шабля вiдpубала мої думки разом з головою і залишилися сновидіннями. І думка пронизала мій ще не зовсім протвeрезілий мозок: куди я сховав премію. Десять тисяч майже новими папірцями, здається, що пальці ще пахнуть друкарською фарбою. Джерело
Може бути три варіанти: загубив, сховав або віддав дружині. Останній – найгірший. Але у неї не можна питати – а якщо я їїзагубив. Вона тоді перепиляє неpвову систему, як деревообробний верстат. Наступного разу треба ховати частинами.
З дружиною розмову довелося почати здалеку.
– Люба, ти сьогодні добре виглядаєш, – вона промовчала, а це вже хороший знак. – Нам вчора на роботі хотіли видати премію…
– Вам уже третій рік обіцяють вашу премію, а ви, як дівчата, всьому вірите. Дуля з маслом – ось ваша премія.
Ух, значить, їй не віддавав. Залишилося два варіанти: або загубив, або заховав. Але, здається, я вчора шукав місце, куди б її заникати. Значить, все-таки доніс. Тепер треба спробувати пригадати заповітне місце. Треба мислити логічно, хоча голова щось болить. Куди баба не повинна лізти? У кишенях дивитися марно, напевно, там стерильна невинність.
Залишається три варіанти: інструменти, унітазний бачок і книги.
– Люба, я вчора випадково нічого не лагодив?
– Це тебе вчора треба було лагодити. Твої інструменти вже павутиною вкрилися. Ти останній цвях в руках тримав до моєї невинності. А це, наскільки пам’ятаю, було в минулому столітті.
Відмінно, залишився бачок і книги. Але в бачку я нові хрусткі папірці не зміг би втопити. Я б скоріше сам би там втопився, ніж піти на такий злoчин.
Читайте також:ВИ ТІЛЬКИ ЩО «ЗЛAМАЛИ» СВОЮ ДИТИНУ! БРАВО!
Тепер треба шукати у книгах.
– Ви що вчора пили? – Не вгамовувалася дружина. – Перший раз за сорок років ти з похмілля книжки почав читати. Краще б килим витрусив. Уже рік обіцяєш.
– Відчепись. У інших чоловіки біжать похмeляться, а я ось літературу читаю. А ти знову незадоволена.
Тобі пощастило зі мною, а мені з тобою немає. Рік прошу витрусити килим, а у тебе то пuятuка, то література.
Я зрозумів, що головний бiль буде ще сильнішим, якщо не витрясу килим. Почитати ще встигну.
Я підняв край килима і там побачив десять нових папірців. Коли виходив з килимом на вулицю, я поцілував дружину.
– Ти що з глузду з’їхав? – обурено запитала вона.
Але я на неї чомусь не образився.
