Коли я виходила заміж за Максима, я вже знала про непростий характер майбутньої свекрухи. Але я так хотіла бути щасливою, що закрила очі на все. Крім того, десь в глибині душі я вірила, що я зможу знайти підхід до матері чоловіка і ми подружимося. Але дива не сталося – свекруха не злюбила мене відразу. Не помітити цю неприязнь було досить складно.
Після весілля ми вирішили не знімати житло, а збирати на перший внесок, щоб придбати власну квартиру. У зв’язку з цим довелося тимчасово поселитися у Тетяни Вікторівни. Свекруха нас прийняла, навіть виділила нам окрему кімнату – простору і світлу. Я вирішила, що якщо деякий час нам доведеться в ній пожити, то я можу зробити все на свій смак: поклеїти нові шпалери, повісити штори.
Дізнавшись про мої плани, свекруха злобно процідила, що квартира не моя, і господарювати тут нічого. Мовляв, ось своє придбаєте, там вже господарюйте.
І мені довелося змиритися, принаймні Максим про це попросив. І знову десь в глибині душі у мене жевріла надія, що ми помиримося. Але реальність поки не радувала.
Люблячи одного чоловіка ми стояли по різні боки барикад. Свекруха з самого раннього ранку стежила за мною, чіплялася до всього: не так випрала речі сина, неправильно зварила борщ, погано витерла пил і так до нескінченності.
А ще, мама чоловіка постійно втручалася в наше життя. Їй чогось потрібно було знати абсолютно все про мої особисті плани на день. Вечорами я вже тихенько плакала в подушку, руки вже опускалися від безсилля, навіть розмова не клеїлася, що вже там було думати про те, як налагодити стосунки.
Так тривало два роки, поки ми не купили квартиру, я відразу почала збирати речі, не чекаючи закінчення ремонту. Хотілося видихнути і почати спокійне життя без свекрухи. Але я рано раділа.
Практично на наступний день після нашого переїзду до нас завітала Тетяна Вікторівна, відкрила двері своїм ключем (звідки у неї з’явився комплект залишилося загадкою), і все почалося заново. Вона тепер могла собі дозволити прийти коли їй заманеться, вела себе як господиня. Могла лазити по шафах, перевіряти речі сина на чистоту, підійти і заправити ліжко, або ще щось подібне.
Один раз я спробувала протестувати, але почула на свою адресу багато «хороших» слів. Було таке відчуття, що заміж я вийшла не за Максима, а за його матір.
Чоловік абсолютно не сприймав жодних докорів в сторону своєї мами.
–Так, вона буває нав’язливою, але це ж моя мама, що я зроблю? – дивувався чоловік.
– Забери від неї ключі або попроси хоча б попереджати про свої візити, – намагалася я пояснити своєму чоловікові, що поведінка його матері є неприпустимою.
– А якщо мама образиться?
– А про мене ти зовсім не думаєш? Якщо ображуся я?
Коли терпець увірвався остаточно, я вирішила піти на наступну хитрість: викинула свої ключі, купила новий замок, залишивши тільки два комплекти. Таким чином свекруха природно залишилася без ключів.
Звичайно ж чоловік все зрозумів, але виду не подав. Цілий місяць я відпочивала і раділа життю без Тетяни Вікторівни. Ох і образилася тоді свекруха, але йти просити вибачення я поки не збиралася. Максим же переживав за матір, але правильно вважав, що цей період піде всім на користь.
І ось рівно через місяць я їй зателефонувала, запросила на чай з тортиком. В той вечір ми вперше душевно поговорили, але треба сказати свекруха продовжувала триматися кілька відсторонено.
А коли через кілька місяців я повідомила свекрусі новину, що у нас скоро буде дитина, Тетяна Вікторівна обняла мене і навіть розплакалася. Народження дочки і зовсім змінило все. Тепер наша сім’я живе дружно, ми називаємо один одного мамою та донькою. Моя мрія збулася – ми з свекрухою таки подружилися.
Фото ілюстративне – istockphoto.
Популярні статті
- Одного вечора, коли я поверталася з роботи, швиденько забігла в супермаркет і побачила там чоловіка своєї найкращої подруги з незнайомою жінкою. Вони купували якісь продукти, овочі, фрукти і клали все в один кошик. Я не могла до них підійти, а коли повернулася додому, то відразу набрала Івана. Тоді я дізналася, що він зраджує Марині. Іван попросив нічого не розповідати його дружині, бо він хоче залишитися в сім’ї. І тоді я зробила велику помилку
- Дочка вважає, що якщо я вийшла на пенсію, то повинна кинути всі свої плани і повністю зануритися у онуків. Я не відмовляюся зовсім, час від часу я можу побути з ними. Але кожного дня на постійній основі я не згодна. Я почала брати замовлення по шиттю. Клієнтки дуже задоволені моєю роботою. Зрештою, у онуків є батьки, які і повинні ними займатися. Чому цим вихованням повинна займатися я
- Я все обміркувала, і вирішила, що повністю віддати будинок братові буде нерозумно. Продавши ділянку з будинком можна було купити двокімнатну квартиру. Знаючи, що брат спустить спадок дуже швидко, я наполягла на своїй частці. Думала – нехай будинок буде наш спільний, брат може жити в ньому, ніхто його не гонить, сподівалася, що він стане більш розсудливим, але куди там
- Робота у мене доволі високооплачувана, я вже купив собі квартиру і машину, їжджу відпочивати за кордон, маю якісь заощадження. Мого брата це дуже сильно дратує, але він нічого для цього не робив. Жодного разу не поцікавився, що й до чого. Лише стверджував, що мені пощастило. Але він навіть собі не уявляє, що мені довелося пережити. І якось трапилася у нього така ситуація, що йому знадобилися гроші. Він відразу ж звернувся до мене за допомогою. Я ж рідний брат і «зобов’язаний йому допомогти». Ось тільки я йому відмовив
- Через день народження подруги, я ледь не розлучилася з чоловіком. Я хотіла подарувати їй дві тисячі гривень, а чоловік сказав, що це забагато. Коли я про все розповіла своїй мамі, вона стала на сторону мого чоловіка, а мені порадила купити подрузі в подарунок кришталеві фужери. Добре, що я послухала маму, вона у мене дуже розумна жінка