fbpx
Життєві історії
Поїхали ми на вихідних з мамою по магазинах. На касі я розплатилася своє карткою, а мамі сказала, що ми потім розберемося з нею по грошах. Але мама вирішила, що за її продукти маю заплатити я, тому вона образилася, коли я сказала, що вона має віддати мені гроші

Жодна моя подруга так зі своєю мамою не носиться, як я зі своєю. Дзвоню по три рази на добу, вислуховую, розважаю, втішаю і вдень, і вночі. З дітьми не прошу сидіти, та й взагалі нічого не прошу. І я – погана.

Тиждень уже з мамою не розмовляємо, і через таку дрібницю. Поїхали ми на вихідних з мамою по магазинах. Точніше, ми поїхали з чоловіком, а мама дізналася напередодні, що ми збираємося, і напросилася з нами. Ми без вагань погодилися, нам не складно її взяти.

Погуляли ми з нею по супермаркеті, зайшли в продуктовий відділ, взяли більший візок, на двох. Час піджимає вже, свекруха дзвонила, вона з дітьми залишалася.

Стали ми в чергу на касу, а народу багато, у всіх цілі візки товарів! Стоїмо ми, чоловік, відчуваю, вже не витримує. Ледве дочекалися, коли вже черга до нас дійде. Касир нам пробиває покупки, чоловік почав швидко упаковувати все по пакетам, я стою з карткою, мама дістає гаманець…

Кажу, мамо, йди краще допомагай Миколі, командуй, що там куди складати, я зараз вже зі своєї карти все оплачу, там потім розберемося з тобою по грошах…

Загалом, розплатилися, завантажили все в машину, підкинули маму до її будинку, вивантажили сумки. І мама, вже прощаючись, суне мені в руку триста гривень. Я кажу – це що? Вона мені – ну, за продукти же! Я кажу, мамо, ти нічого не плутаєш? За твої продукти я точно більше тисячі заплатила. Я, звичайно, можу зараз помилятися, але у мене є чек – вдома, кажу, все точно порахую і скажу тобі суму…

Мамі це дуже не сподобалося, вона прямо на вулиці, біля свого під’їзду, почала мені голосно говорити, щоб я ще бензин не забула порахувати, який ми проїздили! Як тобі не соромно, мовляв, маму докоряти, я тебе ростила! Так було неприємно. Чоловік мене в машину посадив, і ми поїхали…

Каже, і що тобі спало на думку влаштовувати розборки? Взяла б ці триста гривень, кивнула головою, і розлучилися б мирно. Так якби я знала, що мама так себе поведе, звичайно, так би і зробила!

Але з іншого боку – як я можу зробити вигляд, що все в порядку, коли мама так нахабно себе веде? Адже вона прекрасно знає, що я зараз в декреті, у нас двоє дітей і кредит. Працює один чоловік, нас четверо! Так, у мене зараз кожна копійка на рахунку…

Я, між іншим, продуктів набрала куди більш скромних, ніж мама. У нас після сплати кредиту дохід на людину виходить навіть менше, ніж її пенсія. І можливості подарувати їй тисячу гривень просто так у мене немає.

Тому мама і вважає мене поганою донькою.

Фото ілюстративне – Freepik.

You cannot copy content of this page