fbpx
Життєві історії
Поїхала Марія із сином на руках за розподілом в село працювати в місцевій школі. Умови були не найкращі – пічне опалення, зручності на вулиці, але вона ніколи не скаржилася

Марія завжди була оптимісткою, здавалося, ніщо на цьому світі не здатне зіпсувати її гарний настрій. Вона завжди була у центрі всіх подій.

Після школи дівчина поїхала поступати у столицю. На другому курсі Марія закохалася і вийшла заміж. Хлопець, казали, був надзвичайний, та ще й з багатої сім’ї…

Народився син Богдан. Але не прижилася Марія в новій сім’ї, свекруха владна виявилася, з самого початку не рада була невістці, яка її синові була нерівня.

А Марія нічого наполовину не робила – створили сім’ю, треба своїм розумом жити, а не вислуховувати мамині поради щодня. Словом, швидко одружилися та швидко розбіглися юні батьки.

І поїхала молода мама із сином на руках за розподілом в село працювати в місцевій школі. Умови були не найкращі – пічне опалення, зручності на вулиці. Вила вона там узимку разом із хуртовиною, але ніколи не скаржилася.

Мама не раз говорила Марії:

– Напиши заяву, щоби до рідного міста розподілили, тобі підуть назустріч. Жила б із нами, я б із дитиною допомагала.

Але Марія залишилася в селі. А за кілька років народився у Марії другий синок, Олег. Чий, звідки – бозна, заміж вона не вийшла.

Богдана ще у середній школі батько покликав в столицю – там розпочав бізнес, з’явилася можливість дати синові гарну освіту. Марія заради щастя сина не перечила. У Богдана очі горять – стільки можливостей! Та й з батьком вони схожі, швидко порозумілися. Виїхав старший.

Олег у третій клас пішов, коли вона вирішила повернутися додому. Роботу швидко знайшла. Марія, хоч і нелегко їй було, дивувала оптимізмом. Жодної скарги – і 90-ті роки веселі, колишній чоловік прекрасна людина, і сини найкращі, і мама «всім би таку». А сама двох хлопців самотужки виростила.

Через кілька років знайшла роботу у фірмі, де потрібен був фахівець із знанням французької мови, – пройшла якусь перепідготовку, стала пристойно заробляти, квартиру купила. Богдан в столиці успішно поступив в університет, батько забрав його до себе.

Молодший син після дев’ятого класу пішов вчитися на зварювальника. Став затребуваним фахівцем, і якось несподівано для Марії, яка у свої 44 виглядала дуже добре, одружився.

А потім сталося непоправне, Олег не впорався з керуванням і його дружина стала вдовою. Марія наче скам’яніла. На людях ні сльози не пролила. Пів року майже не виходила з дому. На фірмі її чекали, але вона все одно звільнилася – сказала, що життя розділилося на “до” і “після”, немає сил навіть озиратися в минуле.

Час минав, Марія ніяк не могла впоратися з розпачом. Богдан, старший син, приїхав додому без попередження:

– Мамочко, ми купили тобі путівку в Туреччину!

Яка Туреччина? Марія на курорти зроду не їздила – іноді відпустку проводила у мами на дачі, частіше їздила на екскурсії, лежати біля моря було над її характері. Але син таки посадив її в літак.

За два роки Марія поїхала жити у Францію. На відпочинку познайомилася з французом. Думала – нічого серйозного, а він дзвонив, писав, за пів року в гості приїхав. За півтора роки одружилися.

Якось вона приїжджала до мами на ювілей. Виглядала щасливою, тому що вона з тих людей, які у будь-яких подіях отримують цінний досвід і завжди намагаються шукати позитив.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page