Краще би я цього року на свята в село не їздила, а то я так засмутилася, що досі відійти не можу.
Не знаю, як після того, що я почула, спілкуватися з своєю мамою і з своєю сестрою.
На Різдво я була у своїх батьків і дізналася дві новини, навіть не можу сказати, яка з них мене засмутила більше.
Перша новина – моя рідна сестра розлучається з своїм чоловіком.
А друга – батьки хочуть продати свою нерухомість за містом, щоб допомогти їй.
Засмутилася я тому, що цей будинок багато років обіцяли віддати мені, а тепер мама вирішила, що сестрі він потрібніше.
Тобто, виходить якось так, що Марині все, а мені – нічого. Як на мене, це дуже несправедливо.
Мені 35 років, заміж я вийшла 10 років тому і відразу з чоловіком почала жити окремо.
Мій чоловік один син у своїх батьків, він пропонував нам жити в їхньому будинку разом з ними, але я відмовилася.
Ми спочатку квартиру знімали, а потім придбали своє житло. Самі придбали, нам ніхто з батьків не допомагав!
У мене є свій невеликий бізнес, я відкрила кілька магазинів, але поки дохід не надто високий, в справу постійно потрібно вкладати гроші.
У нас є син, йому 7 років. Ми ні в кого нічого не просимо, навпаки, ще й самі батькам допомагаємо.
Разом з моєю мамою в трикімнатній квартирі залишилася жити моя молодша сестра.
Кілька років тому вона вийшла заміж, зятя привела додому, у них зараз двоє дітей.
Сестра майже нічого не заробляє, бо з одного декрету плавно перейшла у інший, а в її чоловіка постійно якісь проблеми з роботою.
То ж наша мама відразу мене попередила, що квартиру вона перепише Марині, мовляв, їй потрібніше.
А мені обіцяла віддати бабусин будинок. Він знаходиться далеко від міста, то ж ми вирішили, що так буде добре.
Квартира у нас є, машина теж є, то ж з дорогою проблем не буде.
Я думала перебудувати бабусин будинок, зробити там такий чудовий куточок для нашого відпочинку.
І мама завжди казала, що це моє, лише от переоформляти не поспішала.
А тут мама мені каже, що чоловік Марини від неї пішов, на розлучення буде подавати.
От вона і вирішила будинок бабусі продати, собі з татом купити однокімнатну квартиру за ці гроші, а свою трикімнатну Марині повністю залишити, може у неї тоді і особисте життя налагодиться.
Почувши це, я була і ображена, і засмучена.
При такому розкладі виходить, що мені не дістанеться абсолютно нічого, а мама наче це не розуміє.
І бабусиного будинку мені шкода, не хочу я щоб його продавали, надто він мені дорогий, адже там пройшло моє дитинство, з ним пов’язано багато спогадів.
Сестру мені теж шкода, але Марина особливо нічим не переймається, звикла, що за неї подбають батьки.
Так сталося і цього разу.
Мені дуже прикро, що з моїми бажаннями рідні зовсім не рахуються.
Прошу у вас поради, що мені робити? Перестати спілкуватися з рідними людьми – не варіант, але і постійно миритися, що все для сестри, а мені нічого – я теж не хочу.
Дайте пораду, як мені бути?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
