fbpx
Життєві історії
Повернулася я з села дуже засмученою. На Різдво я була у своїх батьків і дізналася дві новини. Не знаю, як після того, що я почула, спілкуватися з своєю мамою і з своєю сестрою

Краще би я цього року на свята в село не їздила, а то я так засмутилася, що досі відійти не можу.

Не знаю, як після того, що я почула, спілкуватися з своєю мамою і з своєю сестрою.

На Різдво я була у своїх батьків і дізналася дві новини, навіть не можу сказати, яка з них мене засмутила більше.

Перша новина – моя рідна сестра розлучається з своїм чоловіком.

А друга – батьки хочуть продати свою нерухомість за містом, щоб допомогти їй.

Засмутилася я тому, що цей будинок багато років обіцяли віддати мені, а тепер мама вирішила, що сестрі він потрібніше.

Тобто, виходить якось так, що Марині все, а мені – нічого. Як на мене, це дуже несправедливо.

Мені 35 років, заміж я вийшла 10 років тому і відразу з чоловіком почала жити окремо.

Мій чоловік один син у своїх батьків, він пропонував нам жити в їхньому будинку разом з ними, але я відмовилася.

Ми спочатку квартиру знімали, а потім придбали своє житло. Самі придбали, нам ніхто з батьків не допомагав!

У мене є свій невеликий бізнес, я відкрила кілька магазинів, але поки дохід не надто високий, в справу постійно потрібно вкладати гроші.

У нас є син, йому 7 років. Ми ні в кого нічого не просимо, навпаки, ще й самі батькам допомагаємо.

Разом з моєю мамою в трикімнатній квартирі залишилася жити моя молодша сестра.

Кілька років тому вона вийшла заміж, зятя привела додому, у них зараз двоє дітей.

Сестра майже нічого не заробляє, бо з одного декрету плавно перейшла у інший, а в її чоловіка постійно якісь проблеми з роботою.

То ж наша мама відразу мене попередила, що квартиру вона перепише Марині, мовляв, їй потрібніше.

А мені обіцяла віддати бабусин будинок. Він знаходиться далеко від міста, то ж ми вирішили, що так буде добре.

Квартира у нас є, машина теж є, то ж з дорогою проблем не буде.

Я думала перебудувати бабусин будинок, зробити там такий чудовий куточок для нашого відпочинку.

І мама завжди казала, що це моє, лише от переоформляти не поспішала.

А тут мама мені каже, що чоловік Марини від неї пішов, на розлучення буде подавати.

От вона і вирішила будинок бабусі продати, собі з татом купити однокімнатну квартиру за ці гроші, а свою трикімнатну Марині повністю залишити, може у неї тоді і особисте життя налагодиться.

Почувши це, я була і ображена, і засмучена.

При такому розкладі виходить, що мені не дістанеться абсолютно нічого, а мама наче це не розуміє.

І бабусиного будинку мені шкода, не хочу я щоб його продавали, надто він мені дорогий, адже там пройшло моє дитинство, з ним пов’язано багато спогадів.

Сестру мені теж шкода, але Марина особливо нічим не переймається, звикла, що за неї подбають батьки.

Так сталося і цього разу.

Мені дуже прикро, що з моїми бажаннями рідні зовсім не рахуються.

Прошу у вас поради, що мені робити? Перестати спілкуватися з рідними людьми – не варіант, але і постійно миритися, що все для сестри, а мені нічого – я теж не хочу.

Дайте пораду, як мені бути?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page