fbpx
Духовна Скарбничка
Повчальна історія про те, як розцвівший на кактусі бутон змінив кут зору кількох людей та запустив коло добра

Про те, як розпущений на кактусі бутон змінив кут зору кількох людей і запустив коло добра.

У однієї жінки розцвів кактус. Ніщо не віщувало. Чотири роки стирчав на підвіконні, схожий на похмурого і неголеного похмільного двірника – і на тобі. А дехто вважає її злісним бездушним стeрвoм. Неправда. У злісних бездушних стeрв кактуси не цвітуть. Джерело

І в думах про кактус вона відтоптала ноги похмурому чоловікові в метро, але не набуркотіла йому  (а якщо ви такий пан, то на таксі їздити треба!), а посміхнулася:

– Не гнівайтесь, заради Бога, не можу ні за що вхопитися, хочете – наступіть мені на ногу, будемо квити.

І похмурий чоловік проковтнув те, що вже збирався було озвучити. А потім вийшов на своїй станції і замість того, щоб обізвати тyпою корoвою продавщицю, яка заплуталась зі здачею в кіоску, сказав їй:

– Нічого страшного, перерахуйте ще раз, я з ранку теж не сильний в арифметиці.

А продавщиця віддала за просто так два старих журнали і цілу купу старих газет одному дядькові, який, видно, дуже любив читати, але кожен день купував тільки одну газету, дешевше. Взагалі-то, нерозпродане належало списувати, але є методи обходу.

А задоволений дідок пішов додому з оберемком преси. І, зустрівши сусідку з верхнього поверху, і не вчинивши їй щоденний скaндал (ваша дитина тупотить по квартирі, як кінь, виховувати треба!), А подивився і здивувався:

– Як дочка ваша виросла… От не зрозумію, на кого схожа більше – на вас чи на чоловіка? Красуня буде, у мене око досвідчене.

А сусідка відвела дитину в садок і примчала на роботу. І не обгавкала безглузду бабку, яка записалася до невропатолога на вчора а прийшла сьогодні, і сказала:

– Гаразд вам засмучуватися, і я забуваю. Ви посидьте, а я запитаю у лікаря, раптом він зможе вас прийняти.

Читайте також: ПРИТЧА. МАЛЕНЬКОГО ХЛОПЧИКА ПОПРОСИЛИ НАМАЛЮВАТИ БОГА

А баба не стала погрoжyвати скаргами в усі інстанції до суду з прав людини, вимагаючи у доктора виписати дуже дієві, недорогі і ще не придумані ліки, щоб прийняв – і все, як двадцять років тому, а зітхнула:

– Я ж не зовсім з розуму вижила, розумію, що старість не лікується, ви мене, доктор, вибачте, бігаю до вас, як на роботу.

А доктор їхав ввечері додому, згадав бабцю і пошкодував її, і подумав, що життя, чoрт його забирай, летить повз, повз, і зупинився біля супермаркету, купив букет та торт і поїхав потім зовсім в іншу сторону.

– Ну що ми всі, як діти, в пісочниці пасочки ділимо, ось я тобі торт купив, тільки я на нього портфель поклав ненавмисно, але це ж нічого, на смакові якості не впливає. І квіти купив, правда, їх теж портфелем притиснуло, пом’ялися може відійдуть?

– Відійдуть, – сказала жінка, – ми їх реaнiмуємо. Ти тільки уяви, я сьогодні прокинулася, дивлюся – а в мене кактус розцвів, бачиш?

Related Post