Після весілля ми хотіли жити окремо, тому спочатку знімали квартиру, а потім взяли під виплату свою. В шлюбі ми вже 12 років, у нас є восьмирічний син.
Стосунки у мене зі свекрухою склалися нейтральні: вона до нас не лізла, а якщо і щось говорила чоловікові, то я про це не чула. Зустрічалися ми з нею хіба що на свята.
Але одного разу я зрозуміла, що у мене просто сил немає займатися домашніми справами, я дуже швидко втомлювалася. Я пішла в лікарню і з’ясувалося, що у мене серйозна недуга.
Чоловік відразу пообіцяв мені, що не здасться і зробить все для того, щоб я одужала. Я лягла в стаціонар, ніхто ніяких гарантій не давав. Гроші танули, а поліпшення не передбачалося.
Мій чоловік підтримував мене, свекруха забирала внука до себе. Але я бачила, що чоловік поступово віддаляється від мене. Ми жили в різних вимірах: у мене – боротьба за найменший шанс, а у нього – просто життя і все попереду.
Потрібно було продавати нашу квартиру і чоловік майже на це погодився, але свекруха втрутилася і не дозволила йому цього зробити. Сказала, що в разі чого він залишиться з сином на вулиці.
Не знаю, що б зі мною було, якщо би мені не зателефонував мій брат. Григорій старший за мене на 10 років, рідні ми тільки по мамі, але відколи мами не стало, ми з ним спілкувалися не часто. Та й мені завжди здавалося, що його дружина проти нашого спілкування. В розпачі я розповіла йому про свою проблему. Він помовчав, а потім сказав, що завтра приїде і привезе мені необхідну суму.
З’ясувалося, що його дружині нещодавно у спадок перейшла квартира, брат розповів їй про мене, і вона дозволила квартиру продати, щоб мені допомогти. Виходило, що людина, яка була мені по суті чужою, була готова підтримати мене більше, ніж мій чоловік.
Я одужала. Гроші, що залишилися зайвими я віддала братові, а решту – вже потім, коли вийшла на роботу. З чоловіком я зараз розлучаюся. Квартиру виставили на продаж, після чого я і куплю собі вже своє житло.
Чоловік мій, який не бачив мене пів року був дуже здивований змінами в моєму зовнішньому вигляді, запропонував почати все заново. Я відмовилася.
Так, іноді ті люди, про яких ми думаємо погано, здатні нам по-справжньому допомогти. А ось найближчі, на яких розраховуєш – можуть відвернутися в будь-який момент.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
