Мені 57 років, я давно живу одна в своїй двокімнатній квартирі. Мого чоловіка не стало ще 15 років тому, відтоді я сама.
Поки ще зі мною жила наша донька, все було добре. Але коли вона вийшла заміж і пішла разом з своїм чоловіком жити окремо, мені стало зовсім сумно.
Якби не моя подруга Людмила, то я навіть не знаю, що б зі мною було.
Вона моя сусідка і подруга дитинства. У Людмили протилежна ситуація – у неї є сім’я: чоловік і два сина.
Я завжди заздрила Людмилі, що вона має про кого дбати, для кого вечерю готувати.
А вона, навпаки, мені заздрила – що я можу спокійно прийти додому, без метушні випити кави, не стояти весь вечір біля плити, а лягти на диван і дивитися телевізор.
Та я все одно мріяла про сім’ю, і нещодавно моя мрія стала дуже реальною.
Я зустріла чоловіка, Степана. Він – мій ровесник, розлучений.
Ми стали зустрічатися, і я вже бачила, як ми з ним незабаром підемо в РАЦС.
Людмила усіма силами намагалася мене відрадити від такого необачного, на її думку, вчинку.
Я на неї аж образилася і на деякий час припинила спілкування. Подумала, що вона мені заздрить.
Адже Степан – дуже красивий чоловік, з гарними манерами, вміє гарно говорити, дуже приємний у спілкуванні.
На побачення він ніколи не приходив з пустими руками: то шоколадку принесе, то каву купить, і ми на лавочках посидимо.
Я сподівалася, що це – початок, а далі Степан буде робити більш рішучі кроки.
Потім він почав приходити до мене додому. Без нічого! Прийде, сяде на диван, включить телевізор, і чекає, поки я вечерю зроблю.
І тут я стала прозрівати, згадали слова Людмили, і задумалася – а навіщо мені це взагалі?
Невже я максимум, чого достойна – це як студентка сидіти на лавочці і пити каву?
Я не кажу вже про те, що Степан міг би мене відвести в дорогий ресторан хоч раз, але продукти купити на вечерю він міг би?
Одним словом, своєму кавалеру я вказала на двері, а заміж виходити – передумала.
Я себе впіймала на думці, що з подругами я проводжу час значно ефективніше, ніж з Степаном.
Так що, треба вміти цінувати те, що маєш. А маю я багато, і головне – це свобода.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
