Юнак підійшов до духовного наставника і признався:
– Я не розумію цілі Посту. На початку посту відмовився від м‘яса і солодкого, але ще не було такого дня, коли би я не думав про ці страви. Скажу відверто, що чекаю не дочекаюсь того дня, коли би насолодився їх смаком. А ти, мені казав, що піст допоможе мені уникнути помилки Адама і Єви, які порушили свій перший піст і согрішили. Мені такий піст радість не приносить. Він забирає у мене радість від життя.
Старець довго мовчав.
– Так, піст є для нас, щоб ми навчились відмовляти собі. Спочатку ми відмовляємо те, що нам дозволено і випробовуємо нашу силу волі. Так можемо побачити, наскільки ми готові боротися із спокусами, тобто відмовляти те, що нам може зашкодити. Але це ще не все.
Потім старець попросив піти за ним. Вони вийшли на один пагорб. Надзвичайна, раніш небачена природа відразу заворожила своєю красою. Юнак стояв і насолоджувався великим просторами, вдихав свіже повітря на повні груди. Вітер лагідно розвівав його волосся і дарував прохолоду у сонячний день. У цій хвилині радості монах сказав:
– Ну, що йдем далі? Я тобі, хочу ще дещо показати.
Не хотілось покидати місце дароване Богом, але потрібно було йти далі, щоб побачити ще щось інше. Вони йшли довго і мовчали всю дорогу. Юнаку не було скучно, він далі насолоджувався у своїй пам’яті спогадами про побачену красу. І ці спогади перервав мудрець. Він показав рукою на одне дерево, що починало зсихатись, тобто гинуло. Наступні години ми рятували дерево.
Змучились і сіли на відпочинок. І тут старець відкрив свої мовчазні уста.
– Ось, так є у нашому житті. Як би ми не залишили те чудове місце, ми би не побачили цього дерева. Ми би не врятували йому життя. А тепер подумай про твій піст.
Ти відмовився від одного, але чи ти взяв собі щось інше, чи ти замінив те, що залишив?
Піст нас привчає до того, щоб ми не тільки відмовлялись, але ще й приймали.
Піст є не для муки і страждань, але для жертви себе тим справам, на що раніше ніби не вистачало часу.
о.Віталій ТАРАСЕНКО ~ rozdum.org.ua
Читайте також: ПРО ПРОЩЕННЯ, АБО ЧОМУ У ЖИТТІ БУВАЄ ВАЖКО
