Так склалося, що ми з свахою живемо в одному селі, на сусідніх вулицях, але не спілкуємося з нею вже багато років.
Ще й, як на зло, мені доводиться щодня попри її хату ходити. Колись я могла в обхід йти, але зараз там все забудували, і іншого шляху дістатися додому в мене немає.
Тому попри хату своєї свахи я намагаюся хутко проскочити, щоб часом раптом не зустрітися з нею.
Колись ми були молоді і гарячі, як бачили одна одну, то слів лайливих не шкодували, так сварилися, що все село чуло.
А потім стали уникати одна одну, просто не зустрічатися, не говорити, адже і так нічого не зміниш.
Наші діти одружилися всупереч нашій волі. Мій син засватав доньку Марії. І як ми обидві не старалися відговорити їх від цього шлюбу, нічого не вийшло.
Мій Олег з її Оксаною розписалися, і коли зрозуміли, що ми їм життя не дамо, виїхали від нас подалі, аж в Америку.
А ми так і залишилися тут гризтися між собою.
Кожна з нас вважала, що вона права. І переконати нас було не в силах жодної людини.
Колись ми з Марією добре жили між собою, дружили по-сусідськи. Часом одна до одної в гості забігали.
Коли мій син Олег підріс, він закохався в Оксану. Позустрічалися вони трохи, а Оксана взяла, і вийшла заміж за іншого.
Син мій тоді дуже важко це переживав, мені страшно було на нього дивитися.
Що між ними сталося, чому Оксана так зробила, я досі не знаю.
Але через рік повернулася Оксана в село до мами, і не одна, а з немовлям. Не склалося щось там у неї з її багатієм.
Я не раділа з їхнього горя, але в душі у мене десь проскочило, мовляв, так їй і треба. Не могла я їй до кінця пробачити, що вона мого сина так образила.
А тут, як сніг на голову, приходить Олег до мене і каже, що одружується! З Оксаною! Уявляєте?
Я відразу йому сказала, що такої невістки не прийму, що у неї був шанс, але вона сама його втратила.
А Олег мій уперся, що любить лише Оксану, і нікого, крім неї, йому не треба.
Тоді я пішла до Марії додому і сказала Оксані, щоб вона відчепилася від мого сина. Коли я їй це говорила, то слів не вибирала.
Марія мовчати не стала, заступилася за доньку і пішло-поїхало.
Вона сказала, що ми – бідні, а вони – багаті, тому ми мали б бути щасливі від того, що породичаємося з ними.
Діти нас не послухали, вони без нашого благословення одружилися і пішли на знімну квартиру.
А коли зрозуміли, що ми ніяк не можемо заспокоїтися, то поїхали в Америку, Олег виграв Зелену Карту, і вони скористалися цим шансом.
Минуло багато років, діти собі живуть, мають спільного синочка. У них все добре. А ми з Марією досі ворогуємо.
Одного разу я зайшла в магазин, купила цукерок, і вирішила, що першою піду до свахи. Досить вже тієї гризні.
Нашим дітям добре. У нас є спільний внук. Нам радіти за них треба, і Богу дякувати за все.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.