– Анно, до вас посилка прийшла. Треба вам піти на пошту і забрати, – сусідка подзвонила Анні в двері з самого ранку, бо побачила повідомлення.
Анна здивовано крутила папірець. Хто ж їй міг прислати посилку, якщо в неї нікого немає? Напевно, якась помилка, – подумала літня жінка.
– Теж таке скажете! Ну яка помилка? Написано ж ваше прізвище і ім’я, і адреса ваша вказана. Так що збирайтеся, і йдіть на пошту, – скомандувала Світлана.
А якщо хочете, то я вас зачекаю і разом підемо, мені теж треба деякі справи там вирішити, – запропонувала сусідка.
Поки Анна збиралася, Світлана сіла на лавочку біля під’їзду. В цей будинок вона переїхала відносно недавно, 10 років тому, купила квартиру в дівчини, яка виїхала за кордон.
А Анна в цьому будинку живе відколи він збудувався, цю квартиру вона від заводу отримала, на якому працювала. Сім’ї у Анни не було, ні чоловіка, ні дітей, ні інших родичів. Відколи вона вийшла на пенсію, то так і жила в своїй однокімнатній квартирі. Грошей багато не мала, але мала добре серце.
Щойно Світлана переїхала до них в будинок, і поселилася на одному поверсі поряд з Анною, то саме вона першою прийшла знайомитися, розповіла що і куди, і сказала, що Світлана завжди може звертатися до неї за допомогою.
Дівчина не відразу сприйняла слова сусідки серйозно, але все зрозуміла, коли захворіла і з гарячкою лежала вдома кілька днів. Тітка Анна бігала коло неї як коло рідної доньки і чай робила, і бульйончику принесла, і постійно була поряд.
Найкумедніше було те, як Анна привітала її з днем народження – подарувала Світлані той сервіз, який їй подарувала інша сусідка. Анна грошей на дорогі подарунки не мала, тому коли їй хтось щось дарував, вона це ховала, а потім передаровувала. І не тому, що жадібною була, ні, просто їй дуже хотілося зробити приємне іншим людям, а у неї не було на це грошей, от вона так і викручувалася.
Коли ж сусіди зрозуміли про цю її цікаву особливість, то стали дарувати улюбленій сусідці те, що вона могла б носити – наприклад, тапочки чи халат, бо теж хотіли зробити приємне цій людині з великим добрим серцем.
Анна одягла свою стару зимову куртку і вийшла на вулицю, вони разом з Світланою попрямували до найближчого поштового відділення.
Помилки не було, Анна показала свої документи і їй видали величезну коробку. Світлана мимоволі посміхнулася:
– Добре, що я пішла з вами, а то самі ви б її не дотягли.
Анна уважно роздивлялася адресу відправника, але все було написано на іноземній мові, тому вона попросила прочитати Світлану.
– Посилка з Німеччини, від Удовиченко Діани. Зачекайте, це ж попередня власниця моєї квартири, ваша колишня сусідка.
Світлана викликала таксі, бо сама б не змогла донести коробку. А вдома вони її відкрили, і побачили нову тепленьку куртку, нові чоботи, а ще, дорогий кухонний комбайн.
Поряд з ним була записка. В ній колишня сусідка згадала, як колись випадково зламала тітці Анні блендер, а тепер віддає їй комбайн.
Анна настільки розчулилася, що впустила сльозу. Вона вже і забула той випадок. Колись на її 50-річчя колеги по роботі подарували їй електричний блендер, він хоч і був не надто дорогий, але Анна його дуже берегла, бо сама б навіть такий собі не купила.
А одного разу Діана попросила в неї блендер, і як на зло, він у неї зламався. Дівчина дуже переживала, бо грошей не мала, щоб відкупити сусідці новий. Діана сирота була, студентка, мами не стало і вона сама жила у їхній однокімнатній квартирі, була змушена підробляти разом з навчанням.
Та Анна її заспокоїла, щоб та навіть цим не переймалася, бо це дрібниці. “Подумаєш, блендер. Це ж всього-навсього річ. Я жила без нього багато років, і ще проживу”.
Потім Діані вдалося виїхати за кордон, квартиру свою вона була змушена продати, бо на новому місці їй були потрібні гроші.
А тепер Діана згадала про те добро, яке їй завжди робила тітка Анна, і вирішила їй віддячити. В листі вона написала, що це лише початок, тепер вона має стабільну роботу, має житло, і зможе Анні допомагати більше.
Розчуленою була не лише Анна, але і Світлана. Вона відчувала, що літня сусідка Анна своїм життям, своїм прикладом започаткувала якийсь невидимий ланцюжок добра, а це в теперішньому житті велика рідкість.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.