– Може, мамо, в чомусь ти і права, але зрозумій і мене: ти – моя мама, а він – мій батько. Я вас обох люблю, і не можу стати на чиюсь одну сторону. В тата в цьому будинку така ж частка, як і тебе, так що він має право тут жити, тому – мусиш його прийняти, – каже мені син.
Я дивлюся на цього адвоката, який юридичний закінчив тільки тому, що я гроші за кордоном заробляла і платила за його навчання, і кажу йому:
– От, синку, якщо тобі так батька шкода, то забирай його до себе, у тебе ж квартира є. До речі, куплена за мої гроші, якщо ти не забув.
– Він твій чоловік, і має жити тут, – не відступається від свого син.
– А чого ж він не згадав, що він мій чоловік, як у гречку скакав? – питаю. – І ти, Олексію, добре знав про походеньки батька, але мовчав, бо тобі було не вигідно, щоб я додому приїжджала, – нагадала я.
– Мамо, для чого зараз це згадувати? Батько все усвідомив, йому нема де жити, і ти повинна його прийняти, згадай, скільки грошей він вклав у цей будинок?
Ми з чоловіком одружилися дуже молодими. Нічого у нас не було. Юрій став на заробітки їздити, з іншими чоловіками на будову, робота була сезонна, тож він спочатку гроші заробляв, а потім вдома за них будував для нас будинок.
Син у нас народився, і поки чоловіка не було вдома, на мені була і дитина, і будова, і господарка, так що часом мені було дуже нелегко з усім справлятися.
Коли хата вже була готова, чоловік перестав їздити на заробітки, знайшов роботу вдома, бо хотів бути з сім’єю.
Тим часом, підріс наш син, і треба вже було думати про його майбутнє. Тому я наважилася їхати за кордон, поїхала працювати в Польщу.
Спочатку я відклала синові на навчання. Він поступив в університет на юридичний факультет на платну форму, і всі 5 років я платила за його навчання.
Потім я подумала, що син точно не захоче повертатися в село, бо йому треба буде кар’єру робити, тому я стала збирати гроші, щоб купити синові квартиру. Потім був ремонт, потім меблі, одним словом, я для свого сина все зробила, що могла.
А поки я старалася забезпечити нашу дитину, мій чоловік став ходити до іншої жінки. Я б про це і не дізналася, але мені почали телефонувати знайомі з села, і м’яко натякати, щоб я поверталася, бо інакше можу втратити чоловіка.
Я приїхала додому без попередження, і застала іншу жінку у нас вдома. Сцен я не влаштовувала, а просто зібрала йому речі, і сказала, що я його не тримаю.
Він пішов, але на розлучення не став подавати. І я теж не стала цього робити. Зачинила нашу хату і повернулася на роботу в Польщу.
Зараз я повернулася додому, бо вважаю, що вже достатньо заробила. Дім у мене є, все в домі теж є, і грошей я собі трохи відклала, тож вирішила, що поживу для себе.
Але тут Юрій надумав до мене повертатися, бо з його новою пасією щось там у них не складається, а ми з ним досі офіційно чоловік і дружина.
Колишній чоловік не має де жити, тому і розповідає мені байки, як він мене любить, і що він все усвідомив. На мене його слова не діють, от він і вирішив плакатися сину, а той вже на мене тисне, щоб я батька пробачила.
До своєї хати я його не пущу, навіть при тому, що він цю хату будував. Запропонувала йому пожити в нашій літній кухні, поки він собі щось краще не знайде, а тим часом, хай платить мені за оренду.
Я вважаю, що роблю все правильно. А яка ваша думка?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
