Я завжди хотіла жити окремо від власних батьків, адже всі чудово розуміють, що якщо дві сім’ї в одній хаті живуть, то ладу ніколи не буде там. Та вийшло не так, як я мріяла, на жаль.
Якось так вийшло в моєму житті, що мені довелося доглядати за своєю власною свекрухою. Хоча мати чоловіка і має ще дочку в місті, але вона з’являлася зрідка до матері своєї.
Дарина приїжджає лише на великі свята, розпаковує сумки з нехитрими та невеличкими гостинцями.
Моя зовиця завжди привозить матері ковбасу, сир, оселедці і різні солодощі для своєї неньки, нічого приготовленого своїми руками, все абсолютно з магазину, щоб лишній раз не переробитися, нічого не готувати й часу багато свого не витрачати.
Вона чомусь викладає це все в її кімнаті своєї мами, щоб вона все бачила, перед нею, ніби звітує, а не в холодильник.
Я зовсім, правду кажучи, не розумію для чого вона це робить? Адже потім просто я все це збираю сама і відношу на кухню.
Першим ділом Дарина показує мамі свої фото з щасливого та безтурботного життя, на яких вона весь час лише й робить те, що посміхається.
У ці дні моя свекруха, ніби розцвітає повністю, вона дуже рада бачити рідну доньку, забуває про всі свої проблеми та негаразди, які її хвилюють.
І що саме цікаво, я вже давно це все помітила, ніколи не скаржиться своїй Дарині на власне життя, не говорить, що її все турбує, що не може спати ночами. Тільки зазиває мене частенько до своєї кімнати, щоб я зробила їм чай для приємної бесіди.
Поки вони собі там тихо радіють своїй такій нечастій зустрічі, ми з чоловіком накриваємо для всіх стіл. На нього я ставлю все, що готувала сама останні два дні.
Погостювавши в матері день-два, Дарина іде додому у місто. Мама з посмішкою її проводжає, дуже дякує за все, що знайшла час та її провідала.
Хоча я не розумію цього захвату, адже нічого зовиця такого особливого не зробила, щоб мати кланялася їй. Немає за що, як на мене, дякувати, коли донька просто провідала стареньку маму, але нічим не допомогла їй.
Закривши двері, наступного разу Дарина з’явиться в мами на порозі на Різдво або Великдень. А так, лише інколи їй подзвонить, запитує, що їла, яка погода й на тому все.
Як тільки донька виходить за двері, рушаючи додому, у моєї свекрухи чомусь постійно виникає безліч прохань саме до мене, яких чомусь не було до її доньки.
Мати чоловіка дуже швидко згадує, що недужа, просить сходити в аптеку, поміряти тиск, принести якісь їй речі і поміняти постіль.
До речі, моя свекруха дуже любить чистоту й дуже часто просить мене витерти пил, знайти їй чисті речі.
Я жінка сільська, у нас не прийнято сперечатися з ріднею, мене так мама вчила. Я мовчки виконую всі прохання своєї свекрухи, хоча іноді образа є у мене на душі, якщо правду говорити.
Живемо ми в селі в її хаті. Будинок у неї великий просторий, не старенька хатина. Але гарний ремонт ми зробили з чоловіком лише за свої кошти.
Але найбільше я маю образу на те, що останнім часом, після останнього візиту Дарини, мати мого чоловіка стала постійно говорити, що хату свою продасть, гроші розділить на трьох: на себе, мого чоловіка і доньку. Свої гроші вона віддасть доньці і поїде до неї в місто, Поліна там доглядатиме матір.
Я, звісно, зовсім не проти, це справедливо, адже це її будинок і вона в ньому господиня. Але чому вона тоді зараз цього не робить, адже вона вже стара, сама робити нічого не може.
Ми доглядаємо її вже майже 8 років. І зараз вона до доньки не збирається, живе з нами, і все роблю їй я.
Вийде так, що матір чоловіка все життя доглядатиму я сама, а перед тим, як її не стане, донька її рідна швиденько забере її до себе й у неї залишаться мамині гроші.
Як знайти справедливість тут я не знаю, я доглядаю чужу жінку, наче малу дитину вже багато років, але цього ніхто не цінує і, таке враження, що цього не бачить ніхто.
Ні поваги, ні подяки за ці роки я не побачила зовсім. Вона усім говорить, що ніхто за нею не доглядає, а дати їсти старій людині не так вже й важко. Але ж це не так, адже їй потрібно все випрати, змінити постіль, прасувати, все тримати в чистоті, витирати ледь не щодня пил, адже вона сама про це просить.
Та й готувати їжу ще на одну лидину теж не так вже й просто. На харчування витрачаємося ми з чоловіком самі, ще платимо за газ, свекруха дає лише гроші на світло, всі решту витрат оплачуємо ми.
Свою пенсію мати мого чоловіка постійно відкладає, куди йдуть ті гроші я не знаю, напевно доньці, адже вона нам ніколи й сотні гривень не дала.
Я навіть не знаю, що тепер робити. Виходить доглядаємо її ми, а більша частина її хати дістанеться Дарині. Що мені зараз варто робити, щоб знайти вихід з цієї ситуації?
Фото ілюстративне.
