Мені 44 роки, я давно одружена, у мене є дорослий син.
Вийшла заміж я у 18 років, моїм обранцем став мій сусід Тарас, він був старшим за мене на 10 років.
Ми одружилися, після весілля я пішла в невістки, стали ми жити разом з батьками чоловіка.
Але згодом ми збудували окремий будинок, і переїхали туди.
У нас є син Андрій, якому 25 років, він уже одружений, живе з дружиною окремо.
Дуже швидко я зрозуміла, що зробила помилку, бо свого чоловіка я не любила.
Спочатку це було якесь сильне перше захоплення, яке, як я вже потім зрозуміла, нічого спільного з коханням не мало.
Чоловіка я так і не полюбила, з роками ставало, навпаки, гірше, але працювала сила звички.
Та й куди я піду, коли позаду більше 20-ти років шлюбу?
Рішення їхати в Польщу я прийняла тоді, коли втратила роботу, і під приводом того, що треба заробляти сину на майбутнє, чотири роки тому я виїхала за кордон.
В Польщі я працюю на заводі, складаю роутери, робота не складна, і заробляю я непогано.
Я приїжджала додому кілька разів на рік, привозила непогані суми, тому мій чоловік не мав нічого проти моїх заробітків.
Два роки тому в Польщі я зустріла свого однокласника Андрія, ми з ним останній раз бачилися в школі на випускному, відтоді я про нього нічого не чула.
Андрій, виявляється, давно переїхав у Польщу, має тут свій невеликий бізнес, він уже осів у Варшаві, навіть житло придбав.
Спочатку ми з ним спілкувалися як друзі, але потім Андрій мені зізнався, що ще зі школи він закоханий в мене, але я так швидко вийшла заміж, що він не встиг мені в цьому зізнатися.
Андрій самотній, жодного разу не був одруженим, дітей не має.
Так у нас зав’язалися стосунки, і такі сильні почуття виникли, що ми обоє не готові від них відмовитися.
Два роки я жила подвійним життям і тримала все в таємниці від своєї сім’ї, але тепер Андрій зробив мені пропозицію, він хоче, щоб я стала його дружиною.
Але для цього мені треба розповісти правду чоловікові, сину, невістці, свекрусі, своїй мамі, зрештою!
А я не готова, я просто не знаю, як це зробити!
Вже тиждень мовчу, чоловік не розуміє, що зі мною, питає, чи я часом не захворіла.
А я стою перед дуже непростим вибором: залишити все як є, і продовжувати жити з чоловіком, якого я не люблю, чи не зважати на почуття рідних, а думати лише про себе і про своє життя.
Андрія я дуже люблю, і хочу бути з ним, я навіть готова йому дитину народити!
То ж що мені робити?
Як підібрати правильні слова, щоб пояснити все своїм рідним людям?
Розумію, що після цього мого вчинку вони можуть не захотіти мене навіть бачити…
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.