fbpx
Життєві історії
Поки я була на заробітках, сестра розлучилася з чоловіком і повернулася додому. Мама її прийняла, бо сестрі поки нема куди йти, а мені про це нічого не сказали

Місяць тому мені подзвонила дочка і сказала, що моя сестра Оксана переїхала жити в наш будинок. Я дуже здивувалася, бо ні мама, ні сама сестра мені жодним словом про це не обмовилися.

Коли сестра 20 років тому вийшла заміж, вона пішла жити до чоловіка в сусіднє село, а я залишилася вдома з нашою мамою. Теж вийшла заміж, народила доньку.

Оксана постійно нагадувала, що все дісталося мені, тому я кілька років сплачувала їй борг за її половину, хоча офіційно все залишалося на нашій мамі. У нас з сестрою була усна домовленість – я виплачую їй її частину, і тоді потім все залишається мені.

Так ми і робили, мій чоловік їздив на заробітки, і я потрохи віддавала борг сестрі. Десять років тому мого чоловіка не стало. Я залишилася вдовою. Тоді багато жінок з нашого села поїхали в Італію, і я вирішила теж їхати на заробітки.

Дочку залишила з мамою. Сестру теж просила пригледіти за племінницею, але вона мені відразу сказала, що у неї своїх клопотів доволі.

Я почала працювати, і все зароблене присилала додому, а мама доводила наш будинок до пуття за мої заробітчанські гроші. І за майже десять років, які я в Італії, у нас на подвір’ї виріс величезний будинок з усіма зручностями.

Повертатися додому поки не планую, дочка вже зовсім доросла, мама ще теж не просить щоб я їхала, то ж я вирішила ще трохи собі заробити, щоб відкласти.

А тут сестра розлучилася з чоловіком і нічого кращого не придумала, як повернутися додому. Я їй подзвонила, питаю, які у неї плани, чи вона на суд подала на поділ майна, а вона мені каже, що у них там все на свекруху записане, і важко буде щось довести.

Син її вчиться в Києві, там і живе, а вона вирішила, що буде жити біля мами, бо ж місця і так багато. І головне, що мама теж не проти. Моєї думки вона не питала.

За той місяць, поки Оксана живе у мами, вона маму налаштувала не дуже дружелюбно по відношенню до мене. Тепер мама все більше в телефонних розмовах обмовлюється, що я її залишила напризволяще, а чужих людей на чужині доглядаю. А от Оксана додому повернулася, у всьому їй тепер допомагає. Одним словом, не дитина, а золото.

Мені ця ситуація не дуже подобається. Я розумію, що особисто для мене вона може закінчитися плачевно, бо будинок, в який я вкладала гроші, і досі належить моїй мамі.

Що мені робити? Їхати додому чи сподіватися, що сестра зрозуміє, що вдома їй давно нічого не належить?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page