Місяць тому мені подзвонила дочка і сказала, що моя сестра Оксана переїхала жити в наш будинок. Я дуже здивувалася, бо ні мама, ні сама сестра мені жодним словом про це не обмовилися.
Коли сестра 20 років тому вийшла заміж, вона пішла жити до чоловіка в сусіднє село, а я залишилася вдома з нашою мамою. Теж вийшла заміж, народила доньку.
Оксана постійно нагадувала, що все дісталося мені, тому я кілька років сплачувала їй борг за її половину, хоча офіційно все залишалося на нашій мамі. У нас з сестрою була усна домовленість – я виплачую їй її частину, і тоді потім все залишається мені.
Так ми і робили, мій чоловік їздив на заробітки, і я потрохи віддавала борг сестрі. Десять років тому мого чоловіка не стало. Я залишилася вдовою. Тоді багато жінок з нашого села поїхали в Італію, і я вирішила теж їхати на заробітки.
Дочку залишила з мамою. Сестру теж просила пригледіти за племінницею, але вона мені відразу сказала, що у неї своїх клопотів доволі.
Я почала працювати, і все зароблене присилала додому, а мама доводила наш будинок до пуття за мої заробітчанські гроші. І за майже десять років, які я в Італії, у нас на подвір’ї виріс величезний будинок з усіма зручностями.
Повертатися додому поки не планую, дочка вже зовсім доросла, мама ще теж не просить щоб я їхала, то ж я вирішила ще трохи собі заробити, щоб відкласти.
А тут сестра розлучилася з чоловіком і нічого кращого не придумала, як повернутися додому. Я їй подзвонила, питаю, які у неї плани, чи вона на суд подала на поділ майна, а вона мені каже, що у них там все на свекруху записане, і важко буде щось довести.
Син її вчиться в Києві, там і живе, а вона вирішила, що буде жити біля мами, бо ж місця і так багато. І головне, що мама теж не проти. Моєї думки вона не питала.
За той місяць, поки Оксана живе у мами, вона маму налаштувала не дуже дружелюбно по відношенню до мене. Тепер мама все більше в телефонних розмовах обмовлюється, що я її залишила напризволяще, а чужих людей на чужині доглядаю. А от Оксана додому повернулася, у всьому їй тепер допомагає. Одним словом, не дитина, а золото.
Мені ця ситуація не дуже подобається. Я розумію, що особисто для мене вона може закінчитися плачевно, бо будинок, в який я вкладала гроші, і досі належить моїй мамі.
Що мені робити? Їхати додому чи сподіватися, що сестра зрозуміє, що вдома їй давно нічого не належить?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
