fbpx
Життєві історії
Поки ще роботи в селі небагато, я зібралася і поїхала до доньки. Взяла з собою три тисячі гривень і трохи продуктів, донька дуже зраділа моєму візиту, накрила стіл, нарізала салатів, тортик купила. І тут я дізнаюся, що у них з зятем все окремо, навіть продукти в холодильнику кожен має свої

Після того, як донька вийшла заміж, вона почала жити в місті, за 60 км від мене, то ж в гості я приїжджала не часто. А на минулих вихідних зібралася і поїхала, поки ще роботи в селі небагато. Бо зараз, коли почнуться городи, буде не до поїздок в гості.

В суботу зять був на роботі і ми з донькою мали можливість побути трохи самі. Донька з чоловіком живуть на знімній квартирі, живуть добре, і я була впевнена, що у них все чудово. І ось я дізнаюся доволі неприємний, як на мене факт, – донька з чоловіком всі витрати ділить пополовині, а спільного бюджету у них взагалі немає.

Це почалося ще з весілля, коли свати все порахували до найменших дрібничок і сказали віддати їм половину суми, все, до копійочки. Але я тоді на це не звернула увагу, а варто було б, бо вони і сина свого так навчили. Він все ділить наполовину.

У них навіть полки в холодильнику різні! Продукти кожен купує собі сам. Сіли ми чай пити, донька виявила, що лимона немає, а в чоловіка є, телефонує йому і питає, чи можна взяти. А він так неохоче, з затримкою – «Ннну, візьміть…».

Я взагалі їздила подивитися на онука, доньку привітати, місяць тому вона народила сина. Донька дуже зраділа моєму візиту, накрила стіл, нарізала салатів, тортик купила.

Тільки ось з лимоном вийшла заминка. Надійка поки цитрусові не їсть, щоб не нашкодити дитині. Я кажу – не треба тоді нам його лимонів, обійдемося. А вона – я йому куплю потім і віддам, не переживай. Тобто таке у них в порядку речей. Це законний чоловік, на хвилиночку! Батько дитини, яка народилася місяць тому.

Ну з лимонами і іншими продуктами зрозуміло, як у них – кожен собі купує і на поличку кладе. Готує, мабуть, теж кожен собі сам. Перуть і підлогу миють за графіком. Я тоді почала цікавитися – а як же з дитиною? Памперси, одяг, коляску хто купує?

Надійка каже – вирахували приблизну суму витрат на малюка і скидаємося навпіл. Так само, як і на комуналку, і на господарські товари, всякі потрібні для дому речі.

Я була ошелешена, коли почула про порядки в домі моєї доньки. І це все зять придумав, і його сімейка. Ми завжди жили дружно, все разом. Я і зараз доньці продуктами з села трохи допомагаю, а народження внука привезла подарунок – три тисячі гривень, бо з пенсії важко щось більше відкласти.

Кажу, донечко, не правильно все це якось у вас. А вона мені все торочить, що жінка, мовляв, в будь-якій ситуації повинна розраховувати тільки на себе! Ну тепер я подивилася на все своїми очима, і питання відпали. З її Дмитром так, тільки на себе сподіватися і залишається!

Я, напевно, стара вже, і нічого не розумію. Може, зараз це і нормально, ось такі відносини в родині. Але мені цього не зрозуміти! І прийняти такого я не можу. Надійка моя така симпатична, розумна, гідна дівчина! З освітою, з хорошою роботою. Гаразд ще, була б немолода, негарна, без грошей і з дитиною від попереднього шлюбу, яку цей Дмитро знайшов, відмив, до себе в будинок привів. Ну тут зрозуміло. Але Надійка! Чому вона така терпить?

З таким чоловіком жити, кажу, себе не поважати!

Вона тільки відмахувалася, що все у них дуже добре і зручно. На комуналку скидаються, а продукти кожен купує собі сам. Кожен купив те, що любить, на дитину скинулися додатково. І все чудово.

Але я цього не розумію, невже це і справді нормально в сучасних сім’ях?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page