Поки робили ремонт, ми жили у тещі, грошей дуже не вистачало – матеріали для ремонту треба, потім меблі, і цьому не було ні кінця, ні краю. Я дуже переживав, що не вистачає грошей на все і відразу. При цьому я перестав приділяти час дружині, намагаючись якомога швидше все закінчити. Але Ольга все неправильно зрозуміла і пішла від мене. Я хочу повернути дружину, але не знаю, як це зробити

З Олею, майбутньою дружиною, ми познайомилися випадково, сподобалися один одному, у нас зав’язалися відносини. Почали зустрічатися і досить швидко я запропонував їй переїхати до мене. Рік прожили дуже щасливо, і я зробив їй пропозицію. Вона дала згоду. У нас було красиве весілля, чудова весільна подорож. Одним словом, все було добре.

Потім народилася дочка, яку я дуже хотів і чекав. Я був на сьомому небі від щастя. Допомагав дружині з дитиною завжди. Купав, грав, сидів з донькою, завжди давав дружині час відпочити. Але, мабуть, з цього часу у нас почалися дрібні розбіжності з побутових питань. Потім дружина вийшла на роботу, донечку ми віддали в садок. Все змінилося, коли ми вирішили покращити свої житлові умови, купивши більшу квартиру.

Поки робили ремонт, ми жили у тещі, грошей дуже не вистачало – матеріали для ремонту треба, потім меблі, і цьому не було ні кінця, ні краю. Я дуже переживав, що не вистачає грошей на все і відразу. При цьому я перестав приділяти час дружині, ми перестали кудись ходити, проводити час разом, на рівному місці у нас починалися непорозуміння. Вона така людина, що їй хоча б треба мріяти. Вона постійно хотіла куди сходити, з’їздити у відпустку і моніторила поїздки в інтернеті, а мене це дратувало, так як не було грошей і навіть в теорії ми б все одно не поїхали.

Я вважав, що закінчимо цей етап, а потім можна і щось інше. Загалом, в родині з’явився негатив, ми перестали розуміти один одного, всі спроби поговорити успіхом не закінчувалися. Ми не чули один одного. У підсумку все так загострилося, що вона забрала дочку і пішла до своєї мами. Спочатку я думав, що це не серйозно, але потім усвідомив, що це дуже навіть серйозно. Моя дружина довго йде до вирішення, але якщо вже вирішила, то пиши, пропало.

Ось уже чотири місяці ми не живемо разом, я дуже сумую за ними, не знаходжу собі місця, не сплю, дуже важко. Всі думки тільки про неї. Не можу працювати, живу як в тумані. Для мене це не життя. З донькою бачуся, забираю її з садочка, але в ці моменти мені ще важче, клубок у горлі, коли вона мене питає: «Тату, а коли ми знову будемо всі разом?». Дуже важко. Всі ці місяці я намагався з дружиною помиритися, що я тільки не робив, але все марно.

Ні розмови, ні всі мої дії, не привели ні до чого. Мені навіть здається, що моя наполегливість тільки ще більше дратує її. На питання, чому вона так чинить, вона відповіла: «Так як ми жили, я жити більше не можу». З одного боку я її розумію, була і правда не здорова атмосфера, але з іншого боку за час розриву ми зробили висновки потрібні і навіть кілька разів говорили спокійно і в принципі все можна вирішити, але чую у відповідь відмову. Заяву на розлучення вона ще не подала, але думаю, найближчим часом вона це зробить.

Але, якщо розібратися, що я такого поганого зробив. Не приділяв уваги дружині, бо хотів швидше закінчити ремонт? Хіба це настільки погано? Я не розумію Ольгу, чому вона так поступає? А може, справжня причина криється в чомусь іншому?

Фото ілюстративне – freepik.

You cannot copy content of this page