Анна вже кілька тижнів місця собі не знаходить, не може зрозуміти, що тепер їй робити. Син таке учудив, що зрозуміти мама його ніяк не може.
– І що він з нею потім робити буде, – скаржиться Анна Богданівна, – це зараз йому 28 років, а їй 38, а потім? У 40 років чоловік ще буде зовсім навіть нічого, а дружині вже п’ятдесят!
Родичі і знайомі намагаються Анну Богданівну підтримати. По-різному намагаються. Хто підтакує, а хто і каже:
– Ну тобі що до того? Нехай твоя невістка і думає про це, кине її через 10 років син, знайде собі молоду.
І від цих розмов Анні Богданівні не легше. Так їй самій зараз всього 50 років, між нею і обраницею сина Лідою всього 12 років різниці.
– Я ж його ростила, вчила, в люди виводила, – журиться Анна, – і для кого? Для своєї ровесниці?
Олег, син Анни Богданівни, ріс в сім’ї сином єдиним. Батько залишив сім’ю давно, хлопчикові і п’яти років не було. Відтоді Олег – єдина відрада мами, бабусі і бездітної тітки, материної сестри.
– Роботу має престижну, – перераховує Анна Богданівна, – красень, спортсмен, дівчата на нього задивляються. Квартира своя, машину недавно нову купив син і тепер все дістанеться цій.
Лідії дійсно 38, хоча по вигляду не більше 30-ти. У Ліди є квартира і дочка 7 років від першого невдалого шлюбу. І дівчинка теж – ще один голос не на користь новоявленої невістки.
– Завдяки їй тепер мій син буде ростити чужу дитину, – плачеться Анна Богданівна, – і головне, знали ж, що я не схвалю, розписалися потихеньку, крадькома. Навіть погуляти на весіллі єдиного сина – і цієї радості мене позбавили.
Найцікавіше, що сам Олег щасливий і не бачить, в чому проблема:
– Я її люблю. І весілля нам не потрібне. І дочка у Ліди чудова. А не говорили тому, що знали – без сцен не обійдеться. Тобі ж Ліда не подобається, то навіщо все це.
– І жити прийшли до Олега, – каже Анна Богданівна з гіркотою, – її квартиру здали. В гості до сина не можу прийти.
– Так чому не можеш прийти? – каже близька подруга. – Що змінилося? Був син і немає? Відчепись, це його особисте життя. Зараз багато так живуть, подивися навколо, нічого страшного, ще й діточок народжують.
– Син теж оголосив, що чекають дитину, – сумно зітхає Анна. – Ось як мені накажеш її називати? Донькою? Та й Олег відповідальний, тепер її ні за що не залишить. Буде терпіти до кінця.
– Так що ти заладила, терпіти – не витримала навіть сестра Анни Богданівни, – та сама бездітна тітка. Його справа, відчепися. А щоб називати невістку – ім’я є.
– Не прийму, ні за що не прийму, – зарікається Анна Богданівна, – сина брати буду, онука чи онучку теж, куди ж дінешся. А її не прийму. Обкрутила, хомут наділа.
– Ну і сиди тоді, – попереджає сестра Анну, – навряд чи Олег буде тобі онука на оглядини возити, якщо ти не приймаєш його дружину. Скільки вже вони проживуть – їхня справа. А ти заспокійся, тобі ж гірше буде.
Ось така ситуація. Як вважаєте, яку позицію слід прийняти Анні? І як ви ставитеся до пар, де дружина на десяток років старше чоловіка?
Фото ілюстративне – nevesta.
