– Я їй кажу, Олено, так що ти не виселиш їх зі своєї квартири, адже це ж твоя власність? – розповідає про подругу Тетяна. – Кажи їм нехай орендують житло і йдуть жити куди завгодно. А вона – як я їх вижену, дочка з дітьми тут прописана. Тільки чекати потрібно мені, коли самі вони з’їдуть кудись. Хоча я вважаю, чекати марно зовсім. 8 років майже з матір’ю живуть, двох дітей народили. А нещодавно машину взяли в кредит! Зовсім нерозумні якісь. Ні кола, ні двора, ні метра свого квадратного ніде. Але машина потрібна, як же! Вони ж без копійки зараз сидять.
Олені Миколаївні, подрузі Тетяни, за шістдесят, її дочці Наталі тридцять чотири. Живуть вони в невеличкій двокімнатній квартирі в панельному будинку. Третина квартири належить дочці, решта – матері. Вісім років тому Наталя вийшла заміж, чоловіка привела на цю ж квартиру, де жила лише з мамою до шлюбу.
– Наталя в школі працює, вчителька! – розповідає Тетяна. – Причому, навіть не на повну ставку. Зарплата у неї не велика. А чоловік її працює охоронцем в магазині.
– Ну, охоронці взагалі різні бувають! Деякі зараз заробляють стільки, що офісним працівникам і не снилося.
– Ой, я тебе прошу! – спокійно продовжує Тетяна. – «Заробляє» – це точно не про нього. Якусь мінімалку отримує він, та й все.
У Наталі з чоловіком двоє дітей, дівчатка семи і шести років – ну, ось так вийшло. І кінці з кінцями вони зводять ледве, особливо останнім часом. Але засмучує навіть не це, а непроста атмосфера вдома.
Спільне проживання позначилося на відносинах не кращим чином. Чесно кажучи, усі вони давно вже дивитися один на одного не можуть. Зрозумівши, що своє житло «діти» в доступному для огляду майбутньому не куплять, Олена Миколаївна почала планомірно натякати доньці, щоб та з сім’єю покинули її квартиру, йшли все одно куди. Аби з’їхали.
– Бурчить постійно, незадоволена нічим, ходить з ганчіркою, демонстративно все за всіма протирає, голосно коментуючи, які всі неохайні! – розповідає Тетяна. – Зятю в очі все висловлює. Пару тижнів тому черевики його викинула на вулицю, бо брудні були дуже, уявляєш. Дочка до неї сказала декілька слів про них, а вона сміється і каже: “Ну нічого, твій мільйонер, мовляв, на нові заробить з легкістю, адже ті були вже старі і діряві”.
– А зять як на це все реагує?
– Мовчить. Сидить у своїй кімнаті в основному, на кухню виходить, коли там нікого немає. Тому що знає, що, якщо теща побачить його, то знову одні претензії будуть.
– Хм. І при цьому не робить ніяких спроб якось по-іншому вирішити житлове питання?
– Ну а як він вирішить? Грошей немає! – знизує плечима Тетяна. – Оренду і автокредит одночасно вони не потягнуть.
Тетяна, звичайно, свою подругу не виправдовує, але в глибині душі розуміє.
– Вп’ятьох в двокімнатній квартирі жити без перспективи роз’їхатися – це, звичайно, дуже важко! – зітхає вона. – До того ж, якщо говорити зовсім відверто – ну скільки її, того життя, у нас, у пенсіонерок, залишилося? А вже життя в своєму розумі і силі, може, і того менше. Кожен день на рахунку. А молодим – що? Час працює на них. Рано чи пізно залишаться господарями в квартирі все одно.
А недавно у Олени Миколаївни трапилася радість – вона отримала в спадок від далекої родички однокімнатну квартиру. Квартирка крихітна і непоказна, без ремонту, після бабусі, з відповідним інтер’єром. Але це житло, власні квадратні метри, яких так не вистачає їх сім’ї.
– Я за неї раділа дуже, була впевнена, що тепер вона або сама туди з’їде, або діточок відправить жити у ту квартиру, щоб усім легше було. Ну так, там однокімнатна квартира, а їх четверо. Але зараз вони взагалі в кімнаті одній маленькій поміщаються, так що раді і щасливі повинні бути і бігти в ту квартиру, якщо мати дозволить.
Яке ж було здивування подруги, коли та почула, що пускати в однокімнатну квартиру дочку з чоловіком і дітьми та не збирається зараз зовсім. Так само як і сама переїжджати туди не буде.
– Занадто просто для них все буде, каже, якщо я їх в окрему квартиру відселити. Обійдуться! – розповідає Тетяна. – Нехай самі собі щось куплять, або на орендовану йдуть. Я кажу, Олено, ну давно вже зрозуміло, що нікуди вони не підуть і нічого не куплять, не ті люди. Роз’їхатися з ними в твоїх інтересах взагалі! Обстановка будинку у вас така неприємна вже, чесно кажучи. Але Олена вперлася – ні, і все! Свого не віддасть і все тут.
Квартиру Олена Миколаївна планує недорого здавати в оренду, просто щоб нерухомість не простоювала і допомагала оплачувати хоча б комуналку за себе.
– А самі продовжують жити у суцільних непорозуміннях на сорока семи квадратних метрах! – не розуміє подругу Тетяна.
А останнім часом Тетяна перестала брати до душі скарги своєї подруги, не звертає уваги на них. Вона вважає, що Олена сама винна, адже в неї є можливість полегшити життя усім, а вона не хоче. Для неїважливіші, виявилося, гроші.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – ukr.media.