fbpx

Подруга Тетяни нещодавно отримала в спадок однокімнатну квартиру. Вона раділа за Олену, адже знала, що у пенсіонерки в квартирі живе донька з чоловіком і малими дітьми. Вони не можуть нічого поділити, місяцями не спілкуються, готують окремо їсти. Тетяна думала, що Олена віддасть квартиру дітям, щоб усім стало легше жити. Але Олена відмовилася категорично пускати доньку в квартиру, у неї тепер свої плани

– Я їй кажу, Олено, так що ти не виселиш їх зі своєї квартири, адже це ж твоя власність? – розповідає про подругу Тетяна. – Кажи їм нехай орендують житло і йдуть жити куди завгодно. А вона – як я їх вижену, дочка з дітьми тут прописана. Тільки чекати потрібно мені, коли самі вони з’їдуть кудись. Хоча я вважаю, чекати марно зовсім. 8 років майже з матір’ю живуть, двох дітей народили. А нещодавно машину взяли в кредит! Зовсім нерозумні якісь. Ні кола, ні двора, ні метра свого квадратного ніде. Але машина потрібна, як же! Вони ж без копійки зараз сидять.

Олені Миколаївні, подрузі Тетяни, за шістдесят, її дочці Наталі тридцять чотири. Живуть вони в невеличкій двокімнатній квартирі в панельному будинку. Третина квартири належить дочці, решта – матері. Вісім років тому Наталя вийшла заміж, чоловіка привела на цю ж квартиру, де жила лише з мамою до шлюбу.

– Наталя в школі працює, вчителька! – розповідає Тетяна. – Причому, навіть не на повну ставку. Зарплата у неї не велика. А чоловік її працює охоронцем в магазині.

– Ну, охоронці взагалі різні бувають! Деякі зараз заробляють стільки, що офісним працівникам і не снилося.

– Ой, я тебе прошу! – спокійно продовжує Тетяна. – «Заробляє» – це точно не про нього. Якусь мінімалку отримує він, та й все.

У Наталі з чоловіком двоє дітей, дівчатка семи і шести років – ну, ось так вийшло. І кінці з кінцями вони зводять ледве, особливо останнім часом. Але засмучує навіть не це, а непроста атмосфера вдома.

Спільне проживання позначилося на відносинах не кращим чином. Чесно кажучи, усі вони давно вже дивитися один на одного не можуть. Зрозумівши, що своє житло «діти» в доступному для огляду майбутньому не куплять, Олена Миколаївна почала планомірно натякати доньці, щоб та з сім’єю покинули її квартиру, йшли все одно куди. Аби з’їхали.

– Бурчить постійно, незадоволена нічим, ходить з ганчіркою, демонстративно все за всіма протирає, голосно коментуючи, які всі неохайні! – розповідає Тетяна. – Зятю в очі все висловлює. Пару тижнів тому черевики його викинула на вулицю, бо брудні були дуже, уявляєш. Дочка до неї сказала декілька слів про них, а вона сміється і каже: “Ну нічого, твій мільйонер, мовляв, на нові заробить з легкістю, адже ті були вже старі і діряві”.

– А зять як на це все реагує?

– Мовчить. Сидить у своїй кімнаті в основному, на кухню виходить, коли там нікого немає. Тому що знає, що, якщо теща побачить його, то знову одні претензії будуть.

– Хм. І при цьому не робить ніяких спроб якось по-іншому вирішити житлове питання?

– Ну а як він вирішить? Грошей немає! – знизує плечима Тетяна. – Оренду і автокредит одночасно вони не потягнуть.

Тетяна, звичайно, свою подругу не виправдовує, але в глибині душі розуміє.

– Вп’ятьох в двокімнатній квартирі жити без перспективи роз’їхатися – це, звичайно, дуже важко! – зітхає вона. – До того ж, якщо говорити зовсім відверто – ну скільки її, того життя, у нас, у пенсіонерок, залишилося? А вже життя в своєму розумі і силі, може, і того менше. Кожен день на рахунку. А молодим – що? Час працює на них. Рано чи пізно залишаться господарями в квартирі все одно.

А недавно у Олени Миколаївни трапилася радість – вона отримала в спадок від далекої родички однокімнатну квартиру. Квартирка крихітна і непоказна, без ремонту, після бабусі, з відповідним інтер’єром. Але це житло, власні квадратні метри, яких так не вистачає їх сім’ї.

– Я за неї раділа дуже, була впевнена, що тепер вона або сама туди з’їде, або діточок відправить жити у ту квартиру, щоб усім легше було. Ну так, там однокімнатна квартира, а їх четверо. Але зараз вони взагалі в кімнаті одній маленькій поміщаються, так що раді і щасливі повинні бути і бігти в ту квартиру, якщо мати дозволить.

Яке ж було здивування подруги, коли та почула, що пускати в однокімнатну квартиру дочку з чоловіком і дітьми та не збирається зараз зовсім. Так само як і сама переїжджати туди не буде.

– Занадто просто для них все буде, каже, якщо я їх в окрему квартиру відселити. Обійдуться! – розповідає Тетяна. – Нехай самі собі щось куплять, або на орендовану йдуть. Я кажу, Олено, ну давно вже зрозуміло, що нікуди вони не підуть і нічого не куплять, не ті люди. Роз’їхатися з ними в твоїх інтересах взагалі! Обстановка будинку у вас така неприємна вже, чесно кажучи. Але Олена вперлася – ні, і все! Свого не віддасть і все тут.

Квартиру Олена Миколаївна планує недорого здавати в оренду, просто щоб нерухомість не простоювала і допомагала оплачувати хоча б комуналку за себе.

– А самі продовжують жити у суцільних непорозуміннях на сорока семи квадратних метрах! – не розуміє подругу Тетяна.

А останнім часом Тетяна перестала брати до душі скарги своєї подруги, не звертає уваги на них. Вона вважає, що Олена сама винна, адже в неї є можливість полегшити життя усім, а вона не хоче. Для неїважливіші, виявилося, гроші.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – ukr.media.

You cannot copy content of this page