З своєю сусідкою Галиною я собі завжди добре жила. Ми з нею майже ровесниці, дружили з самого дитинства.
Галина першою заміж вийшла, а потім, вслід за нею, і я вже також.
Первістків своїх ми народили майже одночасно, у мене донечка з’явилася на світ у січні, а в березні Галина синочка народила.
І я, і сусідка моя, жили бідно, то ж частенько одна одній допомагали і продуктами, і грошима, одним словом, підтримували одна одну як могли.
У Галини особисте життя не дуже склалося, вона з чоловіком розлучилася, і сама ростила свого сина. До того ж, у Галини постійно хворіла мама, і була велика господарка, включаючи город. Так що, за роботою, Галина і жити не встигала.
Коли її син поступив в коледж, стала подруга мене просити, чи не зможу я за її мамою приглянути, а вона тим часом, на заробітки в Італію поїде.
Я Галину розуміла, бо бачила, як їй важко одній все тягнути.
У мене ситуація геть інша була – мій чоловік непогано заробляв, донька сама на бюджет в університет поступила, і мама моя, дякувати Богу, добре себе почувала, і брала на себе значну частину домашньої роботи.
Ми з Галиною домовилися, що я буду приходити до її мами три рази в тиждень, і буду робити все, що треба, але за це вона мені буде платити 3 тисячі гривень в місяць.
Як на мене, це ціна цілком символічна, просто безкоштовно я теж не можу це робити, адже у мене є сім’я своя.
Сусідці моя пропозиція не сподобалася, адже вона сподівалася, що я погоджуся допомагати їй безкоштовно. Та виходу у неї не було, і вона погодилася.
Рік Галина додому не приїжджала, я весь цей час бігала до неї не 3 рази, як ми домовилися, а значно частіше – коли треба було, тоді і приходила, було навіть кілька разів, що і вночі я прибігала, бо тітці Анні погано було.
Платила мені за це Галина, як ми і домовлялися, 3 тисячі гривень в місяць (за рік я заробила 36тисяч).
Приїхала в кінці серпня сусідка у відпустку. Навіть каву мені в якості гостинця італійського не привезла. І бачу, що ходить вона якась непривітна. Я думала, що справ у неї багато, от вона так і поводить себе.
Але що відбувається насправді, я зрозуміла, коли попросила Галину позичити мені тисячу євро на кілька місяців.
Справа в тому, що моя донька має можливість поїхати в Англію на навчання на два тижні, та у мене немає грошей, щоб оплатити їй цю поїздку.
От я і подумала, що Галина могла б мені допомогти.
Та сусідка мені відмовила, при чому, в дуже категоричній формі. Вона сказала, що і так багато мені заплатила, і що справжні подруги за допомогу грошей не просять.
Сказати, що я була ошелешена, це нічого не сказати. Що я зробила не так? Я доглядала маму Галини як рідну, і практично за копійки, в той час як сама Галина за таку ж роботу в Італії отримувала тисячу євро в місяць.
Мало того, що Галина мені нічого не дала, так вона ще й жадібною мене назвала.
Через кілька днів Галина знову збирається на роботу в Італію, і прийшла до мене питати, чи не погоджуся я доглядати її маму за 2 тисячі гривень в місяць, бо їй зараз грошей дуже треба, вона хоче своєму сину квартиру в місті купити.
Цього разу категоричною була вже я. Сказала, що ні за 2, ні за 3 тисячі я цього робити не буду. Нехай тепер Галина викручується як може.
Якби вона зі мною вчинила по-людськи, то і я так би зробила. А тепер нехай свої проблеми вирішує сама.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
