fbpx
Життєві історії
Подруга попросилася пожити у мене, на оренду житла не мала грошей. Не зважаючи, що я жила з чоловіком, погодилася, було шкодувала Віку. Та час проходив, а вона з’їжджати не збиралася. Я стала помічати зміни в своєму чоловікові. Якось вночі він встав і пішов на кухню, я тишком пішла за ним

Подруга попросилася пожити у мене, на оренду житла не мала грошей. Не зважаючи, що я жила з чоловіком, погодилася, було шкода Віку. Та час проходив, а вона з’їжджати не збиралася. Я стала помічати зміни в своєму чоловікові. Якось вночі він встав і пішов на кухню, я тишком пішла за ним.

Попросилася Віка до мене пожити. Ми живемо з чоловіком удвох, не надто хотіла її пускати на «невизначений теpмін», але ніби як, подрузі не відмовиш. За матеріалами

І ось пройшли пара тижнів її життя у нас і стала помічати, що мій чоловік часом якось роздратовано став реагувати на все, не поспішав мені ні в чому допомагати, все, що просила, робив з небажанням або пропонував мені робити самій.

Якось увечері подруга попросилася пожити у мене, на оренду житла не мала грошей. Не зважаючи, що я жила з чоловіком, погодилася, було шкода Віку. Та час проходив, а вона з’їжджати не збиралася. Я стала помічати зміни в своєму чоловікові. Якось вночі він встав і пішов на кухню, я тишком пішла за ним, лягла спати, але встала в туалет, а він біля кухні. Іду і чую їх розмову.

Моя «подруга» чоловікові «співає»:

«Ти ж розумієш, Славко, що ти в неї під каблуком? Вона тобою керує як хоче, у вас в родині вона головна, а ти все просто приймаєш, як є, і слова поперек їй ніколи не скажеш. Я коли зі своїм розлучилася, я все сама, і на роботу, і з дитиною, і за продуктами, а як інакше. Ну добре, у вас своя сім’я.»

А далі в мене взагалі руки, ноги затряслися від почутого: «Я сьогодні ось колготки поpвала.» (Я до того моменту стояла вже з краю темного дверного отвору, але вони так були захоплені одне одним, що не помічали.) І показує йому стрілку десь набагато вище коліна.

А він сказав як відрізав: «Та які проблеми, Віко, сказала б відразу, не залишимо ж тебе без колготок!» І з кишені на стіл їй сто гривень кинув! Я тепер вже трохи зі сміху не пирснула, стрималася, швидко втекла з коридору і вирішила, що мій чоловік ще не «безнадійний».

Вранці Віку попросила з’їхати. І почула я про себе стільки нового.

І яка я погана, нікчемна подруга, що кидаю її. З’їхала.

З чоловіком все налагодилося. Більше не ризикую, подруги подругами, а жити до себе ніколи не запрошую, навіть ночувати.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

facebook