Коли чоловіка не стало, життя Олесі змінилося дуже.
Донька навчалася в іншому місті, приїжджала до матері лише на вихідні. Грошей постійно не вистачало і Олеся вирішила поїхати з подругою в Польщу. Вона там вже давно працює на складі, робота не дуже важка, та й гроші платять хороші, тому була надія заробити трохи.
Олеся все ж часто приїжджала додому, привозила зароблене доньці, чим могла допомагала рідним.
У Олесі, до того ж, сестра сама виховує трьох дітей, тому вона постійно в усьому їй допомагає. Сестрі тепер теж легше, бо діти підросли, усі ходять в школу, вона може працювати. Але сестра завжди рада будь-якому одягу та пакету продуктів, а тим паче смаколиків з-за кордону.
Так минуло 2 роки і дочка Олесі Мар’яна, сказала, що збирається виходити заміж. Дуже хоче гарну сукню та мріє про шикарне весілля, але в молодих грошей немає, та й батьки майбутнього зятя допомогти нічим не можуть, у них всіх вся надія лише на сваху одну, адже усі добре знають, що та за кордоном, а значить і гроші має добрі.
Олеся пів року для дочки збирала гроші, потім ще й в людей позичала. Весілля було дуже гарне, а сукня розкішна.
Молоді стали жити в квартирі Олесі. Потім діти хотіли новий холодильник, мікрохвильову, нові меблі, все сучасне і функціональне. Олеся вже втомилася, а у неї жодної копійки відкладено не було.
А на свій день народження Олеся зібралася додому, дітям повідомила лише день перед тим, бо не знала чи вийде взяти квитки.
Та Мар’яна сказала матері, що зустріти її не зможе ніхто, бо вони на річницю весілля зібралися до свекрів, вже пообіцяли заздалегідь, що прийдуть, ті вже місце в кафе оплатили, тому відмовляти не можна, а мама їх попередила вже пізно, тому буде сама.
Олеся, звісно, дуже засмутилася, але в дорозі, поки їхала додому, надіялася, що діти все таки залишаться вдома, щоб з нею зустріти це сімейне свято, адже їй через пару днів потрібно їхати назад.
Та марно. Жінку зустріли лише стіни порожньої квартири. Олеся набрала свою сестру, повідомила, що вже вдома, привезла гостинці її діткам. Але сестра сказала, що завтра сусідка її буде біля нас проїздом, забіжить до Олесі і забере.
Щиро кажучи, вона думала, що сестра з нею захоче зустрітися, або її запросить до себе, а та сказала, що поспішає, бо до неї подруги прийшли і поклала телефон.
День народження своє Олеся теж провела на самоті. Донька зателефонувала ввечері, Мар’яна попросила вибачення, сказала, що їх сестра чоловіка запросила до себе, то вони у неї переночують, адже додому їхати далеко, а чоловік вже веселий трохи, а мама нехай відпочиває вдома одна.
А наступного дня ввечері зять з донькою були вдома. Вони дуже здивувалися, коли у ванній кімнаті побачили багато маминих речей і усі розпаковані торби.
Олеся роздала їм подарунки і сказала, що до Польщі більше не поїде. Вона знайшла роботу в сусідньому будинку, гроші там не великі платять. Але ж скільки їй одній потрібно?
А вже наступного ранку Олеся почула, як діти незадоволено шепочуться на кухні. Зять був незадоволений дуже, щось говорив про кредит, який планував взяти на автомобіль, а тепер їх плани змінилися, самі його вони не потягнуть.
Та мати вдала, що нічого не почула. Привіталася, посміхнулася, випила йогурт і стала збиратися на роботу. Тепер їй байдуже до кредиту дітей, відтепер вона житиме для себе. Невже вона не права? Діти постійно щось хочуть, а вдячності від них немає. Можливо, зовсім не потрібно вже на дорослих дітей працювати?
Фото ілюстративне.
