Уже кілька років нічого доброго в житті Галини не відбувалося. А останній рік, взагалі, видався матеріально дуже скрутним. Галина працювала вчителькою в місцевій школі, сама виховувала двох синів. Чоловік давно пішов від них, залишивши їх наодинці з викликами. А викликів було багато.
За вчительську зарплату Галина і діти ледь виживали. Хлопці росли, Галина намагалася дати їм все, що могла, та навчальний рік закінчила з величезними боpгами.
Подруга кликала в Польщу на збирання ягід. Галина б залюбки, та з ким дітей залишити? Єдина надія – рідна матір.
Рішення щодо майбутнього зятя Зіна Степанівна прийняла ще 15 років назад, коли дочка оголосила, що заміж збирається. Старший на 7 років, без роботи і планів на майбутнє. Звичайно ж, такого зятя майбутня теща не прийняла.
– Кине він тебе, навіть не сумнівайся.
Сповнилися материні слова через 6 років подружнього життя, в якому два синочки народилися. Відтоді Галина сама, а мама її весь час пиляє:
– А я ж тобі казала. Що вибрала, те і маєш. Не буду сидіти з дітьми і крапка.
І знову складне рішення. Галина взяла слухавку, подзвонила подрузі, повідомила, що поїздка відміняється, оскільки дітей нема з ким залишити. Надія, яка була подругою Галини ще з дитинства, з розумінням поставилася до її рішення, адже знала цю ситуацію ще з самого початку.
– Подруго, ти хоча б лотерейний квиток купи, може хоч там тобі всміхнеться доля, – пожартувала Надія, та на душі їй було дуже прикро за Галину. Дівчина і справді не заслуговувала на таке життя.
Через тиждень Галина знову подзвонила подрузі:
– Знаєш, а я таки купила лотерейний квиток. Виграла не багато, але вистачить, щоб з боргами розібратися.
– А далі що будеш робити, Галино?
– Поки-що не знаю, та знаю, що Бог не залишить мене. У мене є два крила, два ангели – мої діти.
Фото ілюстративне – zoosk.
