Дмитро – мій чоловік, у шлюбі з ним ми давно.
Він дуже економна людина, як виявилося, я навіть пояснити не можу наскільки.
Щиро кажучи, перше я стала це розуміти ще з початку нашого з чоловіком знайомства: Дмитро чомусь не дарував мені ніколи квіти на побаченнях, не запрошував в кафе просто попити чаю чи кави.
Дмитро ніколи нічим особливо не пригощав, я кажу про елементарні солодощі, а не дорогі страви, але я на все закривала очі, думала, що людина він зовсім ще молода, можливо, грошей немає, та й чоловіки вони такі, що їм все говорити потрібно, підказувати, а я соромилася, тому ніколи у нього нічого не просила, навіть не натякала ніколи.
Я постійно виправдовувала свого чоловіка і завжди гадала чи багато жінок у наш час можуть похвалитися, що їм до весілля щоразу дарують букети дорогих квітів і водять в кафе чи ресторани.
Я думаю, що ні і, напевно, це щира правда.
Ну ось і у нас так: декілька разів ми разом сходили в кіно, на шашлики з друзями, багато часу просто гуляли містом, або в парку, а згодом ми з Дмитром одружилися.
Хочу зараз правду сказати, що на перших порах мені навіть трохи подобалася його риса характеру гарно економити гроші, адже це таки запорука добробуту в домі, коли людина цінує кошти і не витрачає їх без потреби.
Так склалося в моєму житті, що я зараз заміжня вдруге, Дмитро мій другий чоловік.
Але мій перший чоловік ніколи не міг зібрати копійку, він все відразу витрачав і в нас ніколи не було грошей, він купував багато речей, не рахуючись зі мною: то друзям позичав, а потім великодушно всім прощав, то купував різні непотрібні речі, які часто валялися по всіх кутках нашої квартири.
Тому я таки дійсно полегшено зітхнула, коли познайомилася з Дмитром: нарешті у мене з’явився хороший, господарський чоловік і, до того ж, дуже заощадливий.
І квартира, просто до слова, у нього хороша є своя, і машина – хоч і не дуже дорога і не шикарна, зате своя власна.
Ми з Дмитром цілий рік прожили у шлюбі і я зрозуміла, що його економність, ще якась суцільна жадібність.
Дмитро постійно мені говорить, що потрібно купувати завжди все найдешевше, адже дешево – не означає погано.
Одяг ми з чоловіком купуємо лише на базарі, я ніколи по нього не ходжу в магазин або торгівельний центр, адже Дмитро каже, що ціни там захмарні.
Дмитро завжди мені пояснює, що якщо я хочу якусь якісну і брендову річ, то її і в секонді можна купити за копійки.
А як мені набридли ці обов’язкові акції в магазинах!
Я, щиро кажучи, постійно ходжу по розпродажах, щоб мені купити продукти на тиждень, я маю обійти десять магазинів і дивитися, що де дешевше.
Дмитро мій ніколи нічого не купить, якщо на товар немає знижки, навіть якщо щось нам дуже потрібно, він краще буде чекати.
Один раз до нас збиралися прийти гості, і я попросила свого чоловіка купити цілу курку на вечерю, щоб запекти, щоб вгостити гостей, щоб вистачило усім.
Адже там і їсти немає що, коли вона приготується.
Ви не повірите, але саме в той день Дмитро прийшов з крильцями додому – на них була акція, а на курку – ні.
А в інший магазин їхати, як він переконував мене, зовсім нерентабельно: тільки бензин витрачати і гроші. То на чому тоді зекономить він?
В гаманці Дмитра багато різних відділів, куди він кладе купу карток для знижок, він завжди слідкує за всім.
Одного разу я занедужала, не могла приготувати їжу, щось зовсім недобре було, тому попросила Дмитра вперше замовити нам на вечерю піцу, щоб мені було легше.
Чоловік дістав гаманець і став дивитися ті картки.
На ту піцу, що ми любимо знижок не було, тому Дмитро замовив іншу, адже на неї була акція.
Я її не люблю і йому вона не подобається, але він купив її тому, що вона на 10 гривень була дешевша.
Я їла її, звичайно, хоча зовсім мені вона була не смачна, та я була голодна і потрібно було щось повечеряти.
Мені дуже часто буває незручно перед нашими друзями – як тільки прийшла весна, почався сезон шашликів, він став економити кожну копійку, ну прямо рахує кожну гривню і у мене завжди запитує ціни на все.
А зараз улюблене запитання Дмитра, навіщо купувати пластикові тарілки, якщо можна взяти свої і вдома помити?
Що за марнотратство – купувати дорогу на сьогоднішній день свинину, якщо курка – те ж м’ясо, та ще дешевше і корисніше набагато, ще й не жирна?
І овочі йому не потрібні, і фрукти, бо дуже ж вони зараз дорогі.
Друзі кажуть, що самі куплять, коли чують слова мого чоловіка і так завжди буває.
З таким чоловіком я й піти нікуди не можу, ні подарунка нормального не купить, ні продуктів навіть власним батькам.
Соромно мені з ним кудись ходити.
От сиджу і думаю, що мені зробити, щоб Дмитро зрозумів, що гроші не головне, є й інші в житті цінності.
І взагалі чи міняються жадібні люди у такі роки?
Бо мій чоловік зовсім не виправляється.
Фото ілюстративне.