Пропозиція моєї сестри виглядає доволі дивною, тому мій чоловік не хоче, щоб я погоджувалася, але я і сама не в захваті, тому зразу відповіла сестрі відмовою.
Моя рідна сестра Люба молодша за мене на три роки. Ще з дитинства вона зрозуміла, що їй, як молодшій, можна капризувати, а тоді її бажання ми з мамою маємо виконувати.
Саме таким шляхом сестра завжди отримувала те, що хотіла.
Я вийшла заміж, і пішла жити до чоловіка, а в квартирі з мамою залишилася Люба.
Я відразу сказала, що претендувати на житлоплощу не буду, бо в нас з чоловіком є власний будинок за містом, живемо ми дуже добре.
За це Люба, як молодша донька, і єдина спадкоємиця квартири, мала б колись, в старості, доглянути матір.
Це була наша домовленість, сестра погодилася і більше до цієї теми ми не поверталися.
У нас з чоловіком є двоє дітей: старшій доньці 11 років, молодшому синові 6.
У сестри теж є хлопчик, 4 роки. З шлюбом, правда, не склалося – чоловік пішов від неї щойно народився син, так що дитину ростила сестра і моя мама.
Люба мала переконання, що тут їй просто не щастить, завжди хотіла виїхати за кордон, в надії, що її особисте життя зміниться на краще, але все ніяк не виходило.
Весною минулого року вона зібрала сина і поїхала в Чехію, нас теж з собою кликала.
Та мама сказала, що з дому ніде не поїде, і ми з чоловіком теж вирішили, що залишаємося в Україні.
Сестричка моя вірила, що за кордоном якимось чарівним чином у неї все відразу налагодиться, але так не сталося.
Їй все було там не так, щодня вона нам телефонувала і скаржилася на життя.
Мама їй пропонувала – якщо тобі погано, приїжджай додому.
І в грудні сестра приїхала. Спочатку говорила, що вже нікуди не поїде, навіть роботу стала шукати.
Покрутилася, і знов почала нудьгувати – каже, що хоче повертатися в Чехію.
Люба покликала мене на розмову і пояснила, що для того, щоб влаштуватися на роботу, їй потрібно залишити дитину в нас: або з мамою, або я маю погодитися.
А вона поїде сама, знайде роботу, і коли в неї життя налагодиться, тоді забере до себе сина.
Я відразу сказала, що мій чоловік буде проти, та й і я сама не дуже хочу ще зранку в дитячий садочок дитину водити, мої діти вже в школу ходять. Та й відповідальність занадто велика.
А мама, яка не вміє відмовляти своїй молодшій доньці, вже на межі того, щоб погодитися.
Я ж не хочу, щоб мама брала на себе таку відповідальність.
Тепер думаю, як переконати маму, щоб цього разу вона не йшла на поводу у Люби?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
