По сeлу пішла чутка, що у Петра є 50 тисяч і він одразу став завидним женихом. На танцях у клубі всі дівчата на Петра дивилися іншими очима. Одна поперед другої запрошували його до танцю. Проводжав додому Раїсу. Нiхто й подумати не мiг, що вcе тaк закiнчиться

По сeлу пішла чутка, що у Петра є 50 тисяч гривень і він одразу став завидним женихом. На танцях у клубі всі дівчата на Петра дивилися іншими очима. Одна поперед другої запрошували його до танцю. Проводжав додому Раїсу. Нiхто й подумати не мiг, що вcе тaк закiнчиться

Всі однолітки Петра давно поодружувалися і діточок понаpoджували. Лише він не міг знайти пару. Всі дивувалися – і вродою Бог не обідив, і копійчину вмів заробити. За матеріалами

Якось у вихідний день надокучило хлопцеві сидіти вдома, закинув вудки і пішов на річку. Його сусідом виявився дід Іван. Петро зо дві години мовчки дивився на поплавок, а риба все не клювала, на душі кішки шкребли. Мудрий дід угледів, що хлопець зовсім розкис:

– Ну, що ж, Петре, непорядок! Чого це ти у такому віці і ще не маєш сім’ї? Женитися тобі треба…

Читайте також: – Вибачайте, свахо, нема за що весілля робити. У неділю вранці на Таниному подвір’ї на все сeло вигравали музики. А кoли у двір під весільний марш зайшли гості молодого, вcі зaнiмiли. Матері здалося, що від стpecу вiднiме нoги

– Та хіба я проти, діду, але ніяк не можу знайти суджену.

– І тільки у цьому причина? – усміхнувся старенький. – То я тебе навчу…

А наука діда Івана полягала у тому, що Петро на другий день поїхав у місто і на своє ім’я відкрив ощадну книжку, на яку поклав п’ятдесят гривень, а приїхавши додому, розписав її на кілька сторінок і виявилося, що у Петра є п’ятдесят тисяч гривень, і він одразу став завидним женихом.

Ввечері хлопець покликав кума Павла на вечерю і показав йому ощадну книжку під «великим секретом», а кум ледве досидів до кінця вечері і ще з порога повідомив новину про кума Петра своїй дружині. Наступного дня вже півсела знало, що Петро заможний наречений.

На танцях у клубі всі дівчата на Петра дивилися іншими очима. Одна поперед другої запрошували його до танцю. Проводжав додому Раїсу, яка йому давно вже подобалася. Через два місяці відгуляли весілля.

Молоді жили дружно, через рік у них наpoдилася донечка.

– Петре, а чого нам жити з батьками? У тебе ж є гроші на книжці, може, почнемо будувати власний будинок? – запитала якось дружина.

Петра, ніби хтось обухом по голові вдарив, бо він уже й забув про гроші.

– Раїсо, сонечко моє, – пригорнув дружину. – Я тобі повинен все пояснити…

І розповів усю правду. Довго сміялася дружина з того, що вигадав дід Іван, і на що погодився її Петро, щоб одружитися. Раїса, у свою чергу, зізналася Петрові, що саме та новина про його заощаджені п’ятдесят тисяч і примусили її звернути увагу на нього.