Сергій був впевнений, що хоче, щоб Іванка стала його дружиною. Вже й пропозицію зробив. Кілька тижнів тому вони з’їхалися і почали жити разом, правда, на знімній квартирі, бо свого житла у них не було.
В суботу Іванка повідомила Сергію, що приїде її мама. Чоловік трохи хвилювався перед знайомством з майбутньою тещею. Наступний день був вихідний. Іванка навела в квартирі ідеальний порядок, Сергій сходив в магазин і купив на останні гроші чогось смачненького, щоб накрити стіл. Хотілося, щоб перша зустріч була вдалою.
По обіді в двері їхньої квартири пролунав дзвінок. На порозі стояла жінка, років 50-ти, з двома великими сумками. Поряд з нею був чоловік. Сергій взяв сумки і запропонував обом заходити.
– З дядьком Василем я приїхала. Пам’ятаєш, дядю Васю? – на кухні розпаковуючи сумки, розповідала Анна Дмитрівна. – Дядько Василь, що через три будинки від нас жив. Один він залишився, дружини його не стало ще кілька років тому. Але зараз уже він не один, – Анна Дмитрівна зробила паузу і подивилася на Іванку. – Я, дочко, заміж вийшла за Василя. Тобі нічого не говорила, думала, приїду до тебе, і все розповім при зустрічі.
Анна Дмитрівна гостинцями заклала весь стіл і навіть банки на підлогу довелося ставити. Разом з Іванкою вони розклали все в холодильник і в нішу. Після цього сіли за стіл. Обговорювали деталі майбутнього весілля, вирішили, що зроблять невелике торжество для найближчих родичів і друзів. Планували торжество на листопад.
Дядько Василь за столом мовчав, нехай рідні люди самі приймають рішення. А потім сказав: «У нас господарство без нагляду залишилося, треба їхати».
Сергій з Іванкою вийшли до машини провести гостей. Анна Дмитрівна покопалася в бардачку машини і витягла пакет з папірцями.
– Донечко, тут така справа… Я відмовилася від своєї частки будинку в твою користь. Будинок тепер повністю твій. Можете продати, а можете залишити і приїжджати відпочивати.
– Анно, та їм є куди приїхати. До нас, у нас будинок великий. У мене крім вас і немає нікого, приїжджайте коли захочете, – запропонував дядько Василь.
– Ви, діти, вирішуйте самі. Для чого вам по знімних квартирах поневірятися? Продавайте будинок, на квартиру мало б вистачити. Гаразд, поїдемо ми, а то господарство у нас там.
Машина віддалялася, Іванка тримала в руках папери і не вірила своїм очам – заради їхнього щастя мама відмовилася від свого будинку.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
