Мій племінник, син моєї рідної сестри, зі своєю дружиною Галиною розлучився два роки тому! – поділилася якось зі мною сусідка 60-річна Тамара. – Я його, звичайно, теж не виправдовую, адже там історія непроста: поки дружина сиділа з дітьми вдома, він став ходити до іншої жінки. Але, з іншого боку, я впевнена: якщо сім’я руйнується і приходить кінець всьому, винні двоє, кожен у певній мірі! Це раз. А друге – ну і що тепер нескінченно копатися в цьому всьому, ображатися, згадувати все це?
Ну, сталося в житті не найприємніше – треба відпустити і жити далі, мислити позитивно! Ну а вже дітям розповідати про те, який їх батько недобрий, і зовсім, я вважаю, неправильно! Навіщо це робити, що вже це змінить в житті на краще? Ні до чого хорошого це не призведе, я просто впевнена в цьому. Вони ж ще малі діти і мають право на щасливе дитинство, щоб там не сталося в житті у батьків.
Рідної сестри моєї сусідки Тамари не стало вже давно, тому жінка для свого племінника Андрія стала сама наче мама і дуже доброго відносилася до його сім’ї: поважала Галину, любила щиро їх діток, як своїх рідних онуків.
Галина – колишня дружина племінника Тамари Андрія, мати двох її онучок, яким зараз чотири з половиною і шість років.
Розлучилися подружжя по досить банальній причині – чоловік Галини, Андрій, зустрів іншу жінку. При цьому, як багато чоловіків в подібній ситуацій, на жаль, довго жив ось так на дві сім’ї та дружині навіть не някав ні на що. Галина йому довіряла, але, як виявилося, даремно. Під кінець чоловік зовсім знахабнів вже так, що навіть вже і листування свого не ховав ні від кого, вважав, що має на це право чомусь.
У підсумку Галина, звичайно, натрапила на неї в незакритій вкладці на домашньому комп’ютері.
– Галина дуже змінилася після народження діток, вже не була такою стрункою! – сумно розповідала сусідка Тамара. – Ми їй все говорили, що потрібно краще дивитися за собою, їсти менше жирної їжі, але вона тільки виправдовувалася – ніколи мені ще собі якісь страви корисні виготовляти, мовляв, я з дітьми. Ну, ось і догралася. Андрій – чоловік видний, забезпечений, з квартирою, з хорошою роботою. За такими завжди бігають слідом. Казала їй, але хто б мене слухав.
Треба сказати, розподіл ролей в сім’ї у Андрія і Галини був цілком традиційним: чоловік працював, дружина сиділа вдома ще навіть до народження першої дитини. Андрій непогано заробляв, тому виходити на роботу, щоб отримувати невелику зарплату Галині не було ніякого сенсу. А потім народилися діти, вони мали не найкраще здоров’я, тому мама весь свій час присвячувала їм.
Галина планувала сидіти вдома, що називається, до останнього дня – до школи і далі. Андрій був не проти, звичайно. Втім, це був лише попередній план, до реалізації якого не дійшло, адже на момент розлучення молодшій дівчинці не було і трьох років.
До розлучення подружжя жило в квартирі, що належить чоловікові. І йти Галині з дітьми було в принципі нікуди – вдома її ніхто не чекав, там у мами новий чоловік і молодший брат-студент, Галині, особливо з дітьми, місця немає і не було.
– Племінник їй платить аліменти, ну, напевно, не такі великі, як їй би хотілося! – ділиться Тамара. – У нього зараз теж не найлегші часи, і на роботі премії усі забрали, і нова сім’я, дружина чекає дитину. Загалом, я з самого початку допомагаю їм матеріально, оплачую Галині з дітьми квартиру, яку вони орендують.
Аліменти Галина отримує дійсно скромні – Андрій, як виявилося, більшу частину зарплати приносив «в конверті». Тому зараз жінці доводиться крутитися, і допомога рідної тітки Андрія вельми до речі.
Тамара дарує онукам хороші подарунки, бере дівчаток погуляти, то молодшу, то старшу, часто купує хороші продукти, коли приходить до них в гості.
Але найбільша допомога – це, звичайно, з житлом. Орендувати собі з дітьми квартиру і навіть кімнату Галина сама б не змогла. Вона зараз працює в міру можливості – подруга знайшла їй роботу на дому. Платять їй, звичайно, дуже мало, але з урахуванням аліментів і допомоги Тамари на життя Галині з дітками вистачає.
А недавно Тамара взяла онучок в гості на день – у Галини з’явився велике замовлення по роботі, і тітка вирішила дати їй можливість спокійно попрацювати в тиші.
– Дівчата прийшли, я їх млинцями нагодувала, ну, і вони пішли гратися в кімнату, у них там коробка з іграшками стояла, – розповідає Тамара. – Ляльок дістали і грають, як ніби до однієї ляльці подруга в гості прийшла, і вони розмовляють про чоловіків. Але такі слова вони говорили, що я дуже здивувалася і засмутилася, адже вони були нехороші. Я до них зайшла, кажу, дівчатка, ви звідки слова такі знаєте? А молодша дівчинка каже – ну а що, це мама так говорить про нашого тата.
Тамара засмутилася не на жарт – навіщо так робити? Вона акуратно розпитала дітей і з’ясувала, що Галина частенько говорить про колишнього чоловіка щось недобре – не тільки з приятельками, але і навіть з дочками. У виразах не добирає гарних слів
За великим рахунком, десь вона, може, і права – Андрій дійсно вчинив з першої своєю сім’єю не зовсім добре, м’яко кажучи, такого нікому не побажаєш. Але навіщо так, та ще при дітях?
– І щось у мене руки опустилися зовсім, не хочу більше їй допомагати! – зізнається Тамара. – Може, вона і про мене так своїм дітям говорить, я вже не хотіла запитувати щось у них, турбувати їх, щоб не хвилювалися, адже вони ще зовсім малі діти. Хорошою ніколи я не буду все одно, раз Андрій мій поганий, хоч і недобре вчинив. За листопад їй за квартиру заплатила, за грудень ось ще заплачу і все, далі нехай сама, як хоче.
– Хм. Але їй важко буде, вона не впорається сама.
– Ну, це її проблеми! – знизує плечима Тамара. – Не треба було так робити. Недобрі ми з Андрієм – ну що ж, будемо недобрі. Нехай шукає хороших, які їй будуть допомагати. А що, хіба я не права?
Я навіть не знала, що сусідці відповісти. Вона правильно чинить?
Фото ілюстративне.
