З Володимиром, моїм двоюрідним братом, ми виросли на одному подвір’ї. Наші мами між собою рідні сестри, вони побудували два будинки поруч, то ж я з Володимиром з дитинства були разом. Інших братів і сестер у нас не було, то ж ми були як рідні один для одного, поки Володимир не надумав одружуватися.
Не знаю чому, але його обраниця Вікторія мене не злюбила з самого початку, тому брат не запросив мене на своє одруження. З цього приводу я дуже переживаю, і дуже ображена на брата.
У суботу Володимир одружився, а я не побачила цього, в найважливіший день мене не було поруч. Після обіду в інтернет посипалися фотографії з урочистості.
Мій брат на фотографіях був такий гарний, ошатний, а найголовніше щасливий. Дивився на наречену Вікторію закоханими очима, я рада за нього, він довго прагнув цього.
Краще б не дивилася ці фотографії, засмутилася до сліз, мене на весілля не запросили, а інструктора з водіння і перукаря Вікторії запросили.
Ну правильно, інструктор возив молодят, а перукар робила весільну зачіску, а від мене користі то ніякої. Ще на весіллі не було дітей, це теж було черговою примхою нареченої, тому кілька гостей відмовилися йти на весілля, ні з ким було залишити дітлахів.
Потрапити на весілля до брата для мене було дуже важливо, адже це мій брат, найулюбленіший, він мені рідніше рідного. Я навчила його їсти ложкою, пити з чашки, ходити на горщик, їздити на велосипеді і плавати в річці.
Я водила його в перший клас і допомогла вибрати, в який університет поступати. Мені першій він розповів, що закохався у Вікторію, я втішала його, коли вона не відповіла йому взаємністю і допомогла йому завоювати прихильність дівчини. Хіба я не заслужила запрошення на весілля?
Пізно вночі брат прислав мені повідомлення, читала я його зі сльозами на очах.
«Привіт, сестричко, пробач мене, але я не можу запросити тебе на своє весілля. Вікторія проти. Вибач, будь ласка. Я тебе люблю. Але ти ж знаєш як я люблю Вікторію. Час пройде і ви подружитеся, не ображайся на неї. Я найщасливіша людина на планеті, я одружився».
Мені прикро, але і брата шкода, як далі спілкуватися не знаю. Багато хто побачив фотографії з весілля і завалили мене повідомлення чому мене не було. Селище у нас маленьке, зараз розмови підуть.
Брата скоріше за все я прощу, а ось як складуться відносини з Вікторією я навіть не уявляю. Зараз будь-який спогад про весілля, викликають у мене сльози, сльози образи.
Мама каже, щоб я купила гідний подарунок і пішла на днях до них, привітала брата. А я не знаю, чи варто це робити, адже мені дуже прикро за те, що зі мною так несправедливо поступили.
Фото ілюстративне – svadebka.
