Два роки тому я вийшла заміж вдруге, і зараз у мене склалася не зовсім зрозуміла ситуація з його родичами, якщо точніше, то з рідною сестрою.
Мій перший шлюб не склався і я розлучилася. В 40 років я залишилася одна. Дочка вже була дорослою, тому я спакувала валізи і поїхала на заробітки.
В Іспанії я працювала майже 10 років, і не планувала ще додому повертатися, але мене захопила любов.
Одного разу я приїхала додому на Великдень, пішла в гості до своєї давньої знайомої, Марії, і там познайомилася з її рідним братом.
Ми просто сиділи один вечір за столом, і цього вистачило, аби закохатися. Роман був розлучений, старший за мене на 2 роки.
Я відразу зрозуміла, що я йому сподобалася, бо вже на наступний день він мені зателефонував і просив ще раз зустрітися.
Роман теж мені дуже сподобався, між нами виникла взаємна симпатія, але до мого від’їзду в Іспанію залишалося всього кілька днів.
Я повернулася на заробітки, але спілкування з Романом продовжувалося. Він постійно наполягав на тому, щоб я поверталася додому, хотів, щоб ми жили разом.
Все добре обміркувавши я прийняла рішення повертатися додому і влаштовувати своє особисте життя.
Та й Марія, сестра Романа, постійно мені говорила про те, що такі чоловіки, як її брат, на дорозі не валяються, і що мені не варто нехтувати цим шансом.
За зароблені в Іспанії гроші я купила собі квартиру, в якій ми стали жити з Романом після того, як розписалися.
Свою стару квартиру я залишила доньці, яка вийшла заміж і почала з зятем жити окремо.
До мого заміжжя донька ставилася спокійно, вона вважала, що я маю право самостійно вирішувати свою долю.
Треба сказати, що я сама зовсім не шкодую про те, що вийшла заміж, Роман виявився дуже хорошим чоловіком.
Проблемою в наших стосунках стала його сестра. Якось раптом Марії стало занадто багато в нашому житті.
Спочатку вона до нас наче просто в гості приходила. Але з пустими руками ніколи не йшла, завжди випрошувала якісь гостинці.
Потім зовиця стала просити у мене одяг, ми з нею приблизно одного розміру. Вона то сукню позичить, то туфлі, то якісь прикраси. І не завжди повертала, деякі мої речі так в неї і залишилися.
А потім Марія стала просити грошей. Вона знала, що в мене ще є старі заробітчанські запаси, тому вона приходила їх зичити.
Коли мова йшла про 50-100 євро, які вона звичайно не збиралася повертати, я ще нічого не говорила, хоча і цих грошей мені також було шкода.
Але пів року тому сестра мого чоловіка позичила у мене 2 тисячі євро, і досі ще не повернула.
Ці гроші їй були терміново потрібні, вона прибігла до мене з самого ранку, стала плакати, обіцяла, що через місяць поверне.
Вона була такою щирою в своєму горі, що я без вагань дала їй цю суму. Мене навіть не збентежило те, що Марія просила нічого про це не говорити братові.
Минув місяць, вона мовчить. Тоді я сама стала нагадувати, а вона лише відкладає на тиждень-два. Так минуло цілих пів року, і я розумію, що своїх грошей назад не отримаю.
Марія мені сказала, що я їй винна, адже завдяки їй я вдало вийшла заміж за її брата.
Я розізлилася і розповіла про все своєму чоловікові, а він мені не повірив. Просто Марія встигла йому швидше розповісти свою версію.
Тепер я навіть не можу довести, що вона зичила у мене ці гроші.
З чоловіком я через це і справді не хочу псувати стосунки, але вони і так стали натягнутими, бо виходить моє слово проти слова його сестри.
Отака неприємна плутанина вийшла, і що тепер з цим робити, я просто не знаю.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
