Пів року минуло, як я, пенсіонерка, поїхала з села в Італію до своєї сестри гроші заробити. Вона заробляє 900 євро, а мені сеньйору знайшла, в якої платять 1000. Я таких гршей в житті ніколи не бачила, заробила трохи, відклала і вже планувала повертатися в село. Аж тут донька про це дізналася

В Італії я вже пів року працюю.

Приїхала сюди не від щасливого життя, зрозуміло. Просто моя донька нещодавно розлучилася, квартира, в якій вони жили з чоловіком, належить йому, тому вона з двома малими дітьми приїхала в село жити до мене.

Чоловік недужає, ми з ним на пенсії давно, але якось давали собі раду, а коли до нас ще приїхала донька, а роботи у неї немає, сидить в декреті, то ледь кінці з кінцями зводили.

Дарина подала на аліменти, але поки йдуть суди, чоловік ще жодної копійки їй не дав, а сам дітям допомагати не хоче, у нього зараз зовсім інші інтереси, у нього тепер інша є і він з нею будує вже своє щастя.

Грошей не вистачало дуже, а жити потрібно за щось. Діти маленькі нічого не розуміють, просять щось смачненьке. Молодша моя онучка часто недужає, донька не може вийти на роботу через це, адже мені важко буде самій з нею сидіти, я вже на пенсії давно, боюся щось не те зробити, адже дитина маленька.

Загалом, покликала мене моя двоюрідна сестра до себе в Італію працювати, вона вже багато років там працює, дітям і по квартирі купила і дві її доньки мають кожна по хорошому авто.

Я знала, що сестрі ті заробітки даються непросто, але хіба в нашому селі вона б заробила на таке.

Загалом, поїхала я туди. Валя допомогла мені з документами, вже й роботу підібрала, поки я збиралася туди.

Доглядати мені потрібно стареньку сеньйору, за досить такі хороші гроші.

Сестра моя заробляє навіть зараз 900 євро в місяць, а мені за 1000 знайшла. Я такі гроші в житті в руках не тримала. Звісно, перші місяці 2 я працювала за 700 євро, така була домовленість, діти сеньйори придивлялися довго до мене, а потім, на третьому місяці, 1000 євро дали.

За пів року суму я заробила чималу. Щомісяця доньці в село по 200 євро сестрою передавала, вона їздить часто до дітей, а решту відкладала.

Через пів року відклала 3 тисячі євро. Але дуже важко стало мені, сеньйора у мене з характером, дуже вередлива стала.

Раніше трохи мовчала, а зараз зовсім мене шкодувати перестала, хоче постійно, щоб я їй щось смачне і свіже готувала, постійно підводила її до вікна, робила різні масажі і вночі мене кличе до себе по 5 разів на годину.

Я сама вже немолода, важко мені, тепер я розумію, чому її діти більше за неї платять, довго тут всидіти не може ніхто.

Для мене це дуже великі гроші, 3 тисячі євро в селі вистачить на довго, а ми й там можемо шукати підробітки якісь, далі вважала, дітки трішки підростуть, молодша піде до садочку і легше буде нам усім, а донька зможе знайти роботу собі.

мені так важко тут, роки вже немолоді, та й не можу я більше на чужині, сумую за домом і гроші не милі.

Сеньйора зовсім мене не шкодує, каже, якщо я не справлюся, то діти іншу доглядальницю знайдуть з України, тут, мовляв, таких багато.

Мені і доньку шкода, але вже й цю жінку доглядати не хочу, неприємна вона мені і недобра якась, хоча я до неї з усією душею, але доброго відношення так і не дочекалася.

Донька вмовляє мене, каже посидіти хоч до весни, така гана нагода є заробити.

Я заплуталася. Що робити мені? Як зробити вірний вибір?

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.

You cannot copy content of this page