fbpx
Життєві історії
Після виписки вдома мене чекав сюрприз. У вітальні оселилася свекруха. «Діточки, не переживайте, я поживу трошки поки в нашій квартирі робиться ремонт. Я і з дитинкою допомагати буду, я і готувати буду, і прибирати прати» – обіцяла вона. Але насправді все було зовсім по-іншому

На початку нашого сімейного життя все було не дуже просто. У нас народився син. Квартиру ми купили на “вторинці” у кредит. Пристойний кредит взяли, та й квартиру купили трикімнатну. Поки я носила дитину, а в квартирі йшов ремонт, жили ми у батьків чоловіка. Жили добре, в їх справи не втручалися, я прибирала, готувала вечері поки всі на роботі були.

Правда, у свекрухи зі свекром постійно були якісь непорозуміння, в основному через ремонт, у свекрухи взагалі характер складний.

Перед самим народженням дитини ми пішли в свою квартиру.

За тиждень я привела квартиру до нормального вигляду. Сестра допомогла розібрати і розставити всі речі, підготували дитячу, обладнали кухню і собі спальню, вітальня залишилося порожньою. На неї поки не було ні грошей, ні часу.

Після виписки вдома мене чекав сюрприз. У вітальні оселилася свекруха. Ах, діточки, не переживайте, я поживу трошки поки в нашій квартирі робиться ремонт. Я і з дитинкою допомагати буду, я і готувати буду, і прибирати прати…

Від її допомоги я відмовилася відразу. Сказала, що впораюся з усім сама.

Через місяць я чоловікові стала пред’являти претензії. Свекруха живе у нас, ремонт в її квартирі навіть не починався. Виявляється, купуються будівельні матеріали.

Якось в гості зайшов свекор. Він став просити дружину повернутися додому, не ганьбити себе і не псувати життя молодим. Але свекруха сказала, що повернеться тільки після ремонту.

У нашу вітальню вона купила собі диван і комод. Діточки, я потім все це заберу, а якщо хочете, то і вам залишу. Я сказала, що нам нічого не треба, ми вже пригледіли меблі для вітальні і як тільки вона піде, тут же все купимо.

Але свекруха не пішла і йти не збиралася. Більш того, вона вийшла на пенсію і тепер днями бігала по магазинах, ринках, щось купувала, щось перепродавали, тягала якісь баули, вела активне життя, а в нашу квартиру стали приходити якісь її гості. Мені це дуже не подобалося.

Чоловік серйозно поговорив з матір’ю. Та весь вечір показово скаржилася на все: на сина, який виганяє її “на вулицю жити”, на ліворукого чоловіка, який за півроку не збереться робити ремонт, а вранці, як ні в чому не бувало, знову бігла по своїх справах. Наша вітальня стала перетворюватися в склад.

Після нового року чоловік і свекор поїхали у відрядження на два місяці, а в нашій квартирі, крім свекрухи, став з’являтися ще якийсь чоловік.

– Ти не подумай нічого, мені сумки треба допомогти нести… Стас допоможе. Ми на хвилинку…

Тоді я вирішила поговорити зі свекрухою. Та знову почала співати свою пісеньку. «А куди ж ти мене виганяєш, а в квартирі розруха, підлоги зірвані, дверей нема, крани не працюють».

Якось я сама вирішила подивитися, що робиться в їхній квартирі. Сестру попросила подивитися за дитиною, а сама поїхала. У квартирі були нові вікна, підлога та двері, сантехніка робоча, тільки техніка на кухні не підключена. Але в квартирі було видно сліди життя і явно не чоловічі сліди.

Увечері в п’ятницю я сказала свекрусі, що на вихідні їду до мами і повернуся в понеділок вранці. У суботу ввечері мама трохи занедужала і батько привіз мене з дитиною додому. Вдома свекруха була не одна. Я не витримала і сказала, щоб вона негайно йшла геть разом зі своїми речами, диванами і комодами інакше про все тут же дізнається її чоловік і син. До півночі свекрухи з речами вже не було.

Минуло більше року. Свекруха зі мною не спілкується, в гості не приходить, до себе не запрошує. Чоловікові я про все чесно розповіла. Він, як мені здається, мені не повірив. Але це його проблеми.

А недавно рідна сестра свекрухи, з якою вони не вельми дружать, сказала, що сестра їй скаржилася на мене. Виявляється, я її вигнала з квартири, щоб та не заважала мені зраджувати її синові.

У мене немає слів, я навіть не можу сказати, що це за людина, ну як так можна?

Фото ілюстративне – ispovedi.

facebook