Свого часу у мене були непрості стосунки з матір’ю свого чоловіка.
Вона жінка зі складним характером. Мати мого Степана була такою не лише до мене.
Свекруха була вимогливою і до свого чоловіка, і до свого сина Степана, і, навіть, до своєї доньки, моєї зовиці.
Тамара Василівна з перших днів була до мене зовсім непривітна, навіть навпаки, налаштована вороже.
Справа в тому, що власного житла у нас не було, тому ми були змушені жити з нею.
Мати Степана постійно мною незадоволена була, вічно їй щось не так:
– Ти, Ірино, їсти готуй після мене, бо господиня в себе вдома я сама, мені тут іншої не потрібно. Впустила – живіть, але за моїми правилами, які тут і до тебе були. Не подобається – на вихід, ти знаєш де він.
Тому я звикла готувати їсти після свекрухи: вона готує і їсть з чоловіком, а потім я.
Так і жили спочатку.
Я дотримувалася правил її, адже розуміла, що я живу тут в її праці і вона багато років створювала затишок у домі своєму.
Старалася радитися, запитувала багато, питала дозволу, коли хотіла скористатися її річчю.
І згодом, просто на очах, свекруха стала змінюватися.
Вже й не була такою сердитою на мене, стала звати вечеряти разом, та й мої страви спокійно їла не критикуючи, навіть, коли було щось не так.
Купує своїй доньці рушник якийсь, чи посуд, бо та окремо з чоловіком живе, і мені таке ж підбирає, навіть, якщо воно не треба мені.
– Я так не можу дитино, беру своїй доньці, то й тобі прикуплю, бо совість буде не на місці, що вас з Степаном обділила, ви х теж мої.
Я завжди мовчала матері чоловіка, навіть коли вона була не права, і вона цінувала це і сама стала мене поважати.
Наші стосунки налагодилися я вважаю саме тому, що я для цього дуже старалася, я намагалася зробити все, щоб у нашій родині все добре було, адже розуміла, що я прийшла в її дім.
Коли свекра не стало, саме я доглянула матір свого чоловіка, а не її рідна донька, вона більше покладалася на мене.
І коли матері чоловіка не стало, квартира залишилася нам з чоловіком, зовиця ні на що не претендувала, адже матір її доглядала я.
Хоча вона не дуже була в захваті від її рішення, але свекруха сама сказала їй ще давно, що хто доглядає – тому й майно. Після того її донька нічого не казала.
Тепер я сама свекруха, адже маю два сина.
Старший син живе окремо, а менший зі мною зі своєю дружиною.
Але моя невістка зовсім, ще з перших днів, не рахується зі мною, не зважаючи на те, що в моєму домі живе.
Як тільки син привів свою дружину в наш дім, я вирішила, що маю добре ставитися до неї, адже сама колись невісткою була.
Та, на жаль, дружина мого сина Ольга зовсім не поважає мене.
Їсти готувати вона навіть не береться, приходить додому і насипає собі й синові моєму те, що приготувала я. Я ж не можу їй нічого сказати. Як мені вчинити тут?
Прибирає лише в своїй кімнаті, адже мовляв скрізь господарюю я сама, вона не хоче ритися в моїх речах.
Ольга відчуває себе, як вдома, ніколи не питає дозволу, коли бере щось моє.
У мене таке враження, що до мене ставлення, як до служниці. Невістка зовсім не рахується зі мною.
Іноді думаю, можливо, я сама винна, що дуже до неї м’яка.