Чесно кажучи, я людина суворого виховання. Мої батьки з дитинства вкладали в мене доброту, чесність і порядність. Так і я потім виховувала своїх власних дітей. Напевно, тому мене так вразило те, що я нещодавно дізналася про свою невістку. Зі своєю коханою дружиною мій син познайомився під час відрядження дев’ять років тому. Він за професією агроном, а його фірма займалася полями та господарствами в селі досить віддаленими від нашого міста. Там він і зустрів свою долю, жінку, на три роки старшу і в розлучену зі своїм першим чоловіком.
Коли вони вирішили одружитися, я не мала нічого проти майбутньої невістки. При знайомстві вона мені здалася чесною та хорошою жінкою. Ну, я і подумала тоді якраз, що, можливо, воно й на краще, що вона вже була один раз заміжня. Значить, має досвід сімейного життя і зможе побудувати з моїм сином хорошу сім’ю. А те, що вона трохи старша мого сина, теж вважала непоганим, адже думала, що вона значить мудріша.
Після весілля син переїхав жити до своєї дружини в село. Для нього там знайшлася досить гарна робота з хорошою оплатою, і діти зажили в любові і благополуччі, як я про те завжди мріяла. Єдине, що мене бентежило, що діти не радували мене появою онуків.
Коли з дня одруження минуло вже 5 років, то я стала хвилюватися і часто задавати їм це питання. Але мій син з невісткою тільки оправдовувалися: мовляв, встигнемо ще, хочемо для себе пожити хоч трохи і так далі. І ось, на восьмому році їх сімейного життя невістка нарешті повідомила, що чекає дитину і ми стали чекати появи малюка на світ. Коли прийшов час народження, діти приїхали до нас в місто, щоб бути ближче. У мене з’явився довгоочікуваний онук. Здоровий і красивий. Я натішитися не могла цьому маленькому і такому рідному мені хлопчику. Після виписки син з дружиною ще на тиждень залишилися у нас погостювати, поки невістка повністю стане добре себе почувати. У ті дні здавалося, що ніщо не зможе затьмарити нашу спільну яскраву радість.
Однак коли прийшов час дітям їхати в село, я допомагала їм збирати речі. І тоді я натрапила на виписку і інші документи невістки. Те, що я прочитала, дуже вразило мене. Виявляється, що у невістки вже була дитина від першого шлюбу, вона не зовсім нормальна. І вона залишила його там, а додому повернулася сама. Тепер я зовсім не знаю як на це реагувати, я тут же повідомила синові цю новину. З’ясувалося, що він все дуже добре і давно знав, і попросив мене ніколи не говорити на цю тему з його дружиною.
Діти поїхали в село, я залишилася, і у мене залишився важкий осад на душі. Мені здається, що я більше не зможу ставитися до невістки так добре, як раніше. Як би там не було, вона залишила своє рідне дитя. Цій дитинці зараз десь більше десяти років. А мій син міг би і настояти, щоб розшукати зараз того малюка. Я розумію, яка це важка ноша ростити таку дитину, але все ж, вона її рідна ця дитина. Я розумію також, що вже нічого не змінити, але ніяк не можу перестати засуджувати свою невістку. Як мені полишити ці думки, коли вони постійно самі лізуть мені в голову? Адже рано чи пізно мені доведеться їхати в гості до онука і відповідно спілкуватися з його матір’ю. А я навіть не знаю тепер, як до неї заговорити
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
