Свекруха повірила в те, що я хороша, аж через п’ятнадцять років. І скільки всього мені вдалося за цей час пережити, одним словом не розповісти.
З Григорієм я познайомилася, коли закінчила школу. Наші юнацькі дружні відносини міцніли з кожним роком і коли мені виповнилося 23, ми одружилися. Григорій був старшим за мене на два роки. Оскільки я сама з багатодітної сім’ї, після весілля ми вирішили жити у свекрухи. У неї була велика трикімнатна квартира, яка залишилася їй від чоловіка. У Григорія ще був молодший брат.
Після весілля свекруха виділила нам одну кімнату, а дві інші займали вони з братом. Я була і тому рада. Відразу зрозуміла, що чекаю дитину. Але Тамара Пилипівна, моя свекруха, не зраділа цій новині. Вона взагалі була не в захваті від того, що її син одружується з дівчиною, у якої немає ні освіти, ні належного приданого. Вона вважала, що дітей нам заводити ще рано, що спочатку нам треба попрацювати, аби заробити собі на житло.
Коли народилася моя перша донечка, Софійка, Тамара Пилипівна трохи змінила тон – мене, як і раніше, вона недолюблювала, а ось до внучки у неї були непідробні справжні емоції, з усіх сил вона намагалася бути хорошою бабусею. Але така її прихильність до дитини не полегшила мого становища в їхній родині.
Чоловік часто їздив на заробітки, його по кілька місяців не було вдома. Тоді Тамара Пилипівна не лінувалася давати мені уроки етикету, хазяйновитості, кулінарства і інші. Що би я не робила, все було не так. Їжу, яку готувала я, вона принципово не їла, говорячи мені у вічі, що я не вмію готувати. Я не так мила підлогу, не так прала, не так доглядала за дитиною. А коли Григорій повертався додому, міг кілька днів зі мною не спілкуватися, через те, що свекруха йому щось наговорила на мене.
Потім у нас народилося ще дві донечки. Тамара Пилипівна була хорошою бабусею, але за всі 15 років, які ми прожили разом, я так і не змогла догодити їй ні в чому, хоча і дуже старалася.
Оцінила мене свекруха лише після того, як одружився її молодший син. Галина, його дружина і друга невістка Тамари Пилипівни, розставила все на свої місця. Вона заборонила чоловікові кликати свекруху на весілля, вони просто розписалися у РАЦСі, і хоч її батьки були присутні на цьому дійстві, Тамару Пилипівну вона бачити не захотіла.
Коли у них народилася донечка, свекруха бачила її всього лише раз – на хрестинах, і то в церкві, бо на гостину її знову не покликали. До себе в гості Галина свекруху теж ніколи не запрошувала, до нас не приходила.
Якось я зустріла її на вулиці, ми розговорилися і я запитала Галину, чому вона так відноситься до нашої свекрухи. А та мені відповіла, що Тамара Пилипівна сама винна. Ще перед весіллям до Галини і її батьків дійшли слухи, що Тамара Пилипівна дуже незадоволена вибором сина, мовляв невістка бідна, неосвідчена, та ще й не особливо красива. Пробачити такого Галина не змогла, тому забрала чоловіка до себе і обмежила їх спілкування з свекрухою.
Десь в глибині душі я розуміла Галину, бо добре знала, на що здатна Тамара Пилипівна. Дивувало лише одне, чому я змогла змиритися і терпіти усе це, а ця молода дівчина Галина відразу наважилася на такі кардинальні кроки. Що це з її сторони – мудрість і далекоглядність, чи навпаки…
Нещодавно ми з чоловіком нарешті назбирали необхідну суму і купили собі власне житло. Ми нарешті переїхали у власний будинок. Найбільше цьому раді мої дівчата, адже у кожної тепер є своя власна кімната. А ось свекруха засумувала. За ці роки вони почала хворіти, тому допомога їй дуже потрібна. Якось чоловік мене запитав, чи я не проти, щоб Тамара Пилипівна жила з нами.
Я не знала, що відповісти, адже я скільки років мріяла нарешті пожити вільно, без вказівок свекрухи, а тут знову вона. Хоча я добре розумію, що без сторонньої допомоги їй не обійтися, хтось має за нею доглядати. Молодший син з невісткою так і не відновили з нею активного спілкування, то ж розумію, що швидше за все, маму чоловіка прийдеться забрати до нас.
Фото ілюстративне – xram58.
