Чесно кажучи, я вже не знаю в кого просити поради, адже останнім часом мені здається, що ми зробили величезну помилку, коли погодилися жити у батьків чоловіка після весілля.
Вчора ми з чоловіком в черговий раз ледь не опинилися на вулиці. І мене це вже в кінець зовсім засмутило. Справа в тому, що одружені ми всього рік і живемо з батьками чоловіка. І ось за цей рік нас вже чотири рази виставляли з дому. Не думайте, що це ми самі напросилися жити до батьків чоловіка. Після весілля свекруха нас покликала жити у них вдома. Так як будинок великий, двоповерховий і місця вдосталь для всіх.
Ми ж з чоловіком на той час лише закінчили навчання в університеті, тому наші фінанси не дозволяють нам купити власну квартиру. Ну, ось і живемо з батьками мого чоловіка. У мене зі свекрухою, як не дивно, відносини прекрасні. А ось мій коханий чоловік зі своїм татом постійно знаходять привід для суперечок. Я б сказала, що винен зазвичай свекор, адже він робить зауваження своєму синові через будь-якої дрібниці. А чоловік, упертюх, змовчати не може ніколи й нікому. І виходить кожен раз якісь незрозумілі суперечки. Потім свекор каже чоловікові, що той невдячний і ледачий і каже, щоб ми йшли геть з його будинку. І все це цілком серйозно. Ми пакуємо всі наші речі, телефонуємо ріелторові в пошуках якогось житла для оренди. А потім свекруха заспокоює свого чоловіка, і вони просять нас залишитися. Інколи свекор просить вибачення, але лише у мене, хоча і це буває дуже рідко.
Після першої такої суперечки я дуже розхвилювалася і була рада, коли коханий помирився зі своїм батьком. Я була впевнена, що це одиничний випадок і такого більше ніколи не буде. Але ні, я тоді помилялася. За рік подібний сценарій розігрувався аж чотири рази. Вчора їх суперечка почалася через те, що мій чоловік взяв машину свого батька, свекор йому дозволив, але після поїздки не витер капот, а там налипло багато мошок під час вечірньої поїздки. Звичайна побутова ситуація. Він просто забув. Але замість простого нагадування, батько мого чоловіка почав виховувати його, називати безвідповідальним, неробою, маминим сином. Сказав, що той зовсім не самостійний, навіть свою сім’ю він утримувати не може. Нормальна батьківська оцінка свого сина? А коли чоловік почав виправдовуватися у відповідь і сказав, щоб батько більше не говорив йому подібних речей, то за старим звичаєм батько йому сказав йти геть з його дому і не командувати.
Цього разу я вже не стала вестися на цей весь концерт, адже мені дійсно вже набридло все слухати, і я тоді просто поїхала до подруги. Ну, як і слід було очікувати, вже сьогодні чоловік приїхав за мною і сказав, що вдома вже все втихомирилося, всі з гарним настроєм, все добре. І нас вже ніхто не виганяє. Якщо чесно, мене вже втомили ці постійні сварки і збори речей в чемодани. Це ж не нормально! А ви як вважаєте? Просто якщо ми будемо віддавати гроші за оренду квартири, то ніколи не назбираємо на свою власну. Але і жити так вже неможливо. Ми всього рік одружені, а мені вже хочеться втекти подалі від його родичів, життя в їхньому будинку мене дуже втомлює.
Одного разу я набралася сміливості і намагалася серйозно поговорити зі своїм свекром, просила його виважено ставитися до своїх слів і примиритися з тим, що ми поки поживемо разом, поки ми не вирішимо питання зі своїм власним житлом. А він каже, що я занадто близько все це сприймаю і порадив не втручатися в їх з сином стосунки. І ось як мені бути? Йти нікуди, залишатися неможливо. А чоловік теж не може промовчати. Відчуваю, що вже скоро ми з чоловіком будемо сперечатися, я щодня додому після роботи йду без настрою. Нічого мене там не радує.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
