– Днями дочка сповістила мені гарну новину: каже, мамо, ти скоро вдруге станеш бабусею! – розповідає шістдесятирічна Алла Петрівна. – Другого чекають! Я кажу, ну тепер вам точно треба щось вирішувати з квартирою. Продавати цю студію і брати більшу, двокімнатну. Але дочка тільки зітхає – Олексій, її чоловік, на це не піде, тому що його мама проти продажу…
… Дочка Алли Петрівни, Світлана, з чоловіком і трирічною дитиною живуть в крихітній квартирі-студії, яку свого часу свекруха купила синові «на старт». Житлоплоща перед самим весіллям була оформлена на Олексія, і ключі свекруха урочисто вручила молодим в день одруження. Це був воістину шикарний подарунок для двадцятип’ятирічних молодят – нехай крихітне, але своє окреме житло.
Квартиру свекруха купувала сама, з нуля, збирала гроші по копійці, у всьому собі відмовляла, і діти, звичайно, були їй дуже вдячні за таку допомогу. Однак через три роки після весілля у молодих народилася дитина, і квартирка стала тісною.
– Простору немає взагалі, все заставлено, тісно їм, навіть нема де повернутися! – зітхає Алла Петрівна. – З однією дитиною – і то дуже важко. Другу там просто ніде розмістити!
Про те, що потрібно розширюватися, молоді думають вже давно. Здавалося б, логічний вихід – продати студію, внести ці гроші як первинний платіж і купити двокімнатну квартиру. У молодих є навіть деякі накопичення, так що кредит в такому випадку був би невеликим.
Проблема тільки в тому, що свекруха, Алла Петрівна, категорично проти продажу студії. Зараз це майно сина, придбане до шлюбу, окрема житлоплоща. Продавати її і купувати щось спільне з Світланою – занадто жирно для невістки, вважає свекруха. Світлана не працює, і в зв’язку з другим декретом ще довго не буде приносити гроші в спільний бюджет.
При цьому, фактично не вклавши ні копійки, в разі чого буде мати право на половину нової квартири… – Одним словом, якась нісенітниця! – каже Алла Петрівна. – «А раптом вони розлучаться…».
Навіщо їм розлучатися? У них все нормально, другу дитину вирішили народити. Якщо так міркувати, то і взагалі одружуватися не варто! А найбільше її обурює той факт, що Олексій йде на поводу і слухається мати. За документами він господар квартири, міг би і не питати свою матусю, чи можна йому щось зробити з цією нерухомістю чи не можна.
Мовчки продав би і купив те, що треба для своєї сім’ї. Але мати проти, і Олексій тільки розводить руками. З якоїсь причини не хоче йти їй наперекір. Навіть не сперечається. Ні – означає ні.
– Я взагалі не вважаю себе вправі розпоряджатися цією квартирою! – пояснює Олексій дружині. – Вона куплена не нами, ми в неї не вклали жодної копійки!
Світлана мовчить, бо сказати тут нічого. Вона, здається, зрозуміла, що її чоловік – справжнісінький мамин синочок, який так і буде все життя слухати свою маму, бо вона колись купила йому однокімнатну квартиру…
Фото ілюстративне – snob.
