В суботу свекруха знов покликала нас до себе в село, бо в неї там багато роботи. А я не дуже хочу до неї їхати, адже вона зовсім нам не допомагала. Чоловік теж не хоче, але мусить, бо то його мама, а він у неї єдиний син.
Мама мого чоловіка, хоч і була на заробітках в Іспанії 18 років, але так до нічого не доробилася.
Ми з чоловіком разом вже 17 років, так вона, будучи заробітчанкою, абсолютно нічим нам не допомогла.
Коли у нас було весілля, звичайно, я як молода дівчина, дуже хотіла пишного торжества, білої сукні, гостей, але свекруха сказала, що у неї ще грошей немає, мовляв, вона на заробітках лише рік, і ще не заробила.
Тоді мої батьки позичили їй гроші, вона обіцяла, що поверне, як заробить, але минуло 17 років, а нічого не змінилося, борг свекруха моїм батькам так і не повернула.
Та вони вже з цим змирилися, головне, що у мене було весілля, про яке я мріяла. І чоловік у мене дуже хороший, а це найважливіше, жодні гроші, я вважаю, не замінять сімейного щастя.
Після весілля спочатку ми стали жити у моїх батьків, а згодом, вони допомогли нам збудувати окремий будинок.
Свекруха нам не дала жодного євро, коли ми будувалися! А приїхала на новосілля, я думала, вона нам хоч холодильник купить, а вона подарувала 100 євро, і на цьому все!
Все життя нам допомагали мої батьки, тому, я вважаю, ми маємо обов’язок перед ними, а не перед свекрухою.
Не хочу її судити, бо це не моя справа, але це треба так примудритися, щоб бути на заробітках стільки років, і зовсім нічого не зробити не те, що в нас, а в себе!
В мами чоловіка в селі досі стара хата без ремонту і без води в будинку, вона воду з криниці відрами носить.
За кордон більше їхати вона не хоче, бо каже, що здоров’я не має. І в хаті, де немає води, вона теж жити не бажає, тому наполягає на тому, що ми маємо їй допомогти.
Чоловік знехотя їде до неї, і робить все, що вона каже, але провести воду в дім – це вже перебор, нам самим грошей треба, у нас двоє дітей підростає.
Я вважаю, що при такому ставленні ми нічого не винні свекрусі. Вона могла за 18 років нам хоч чимось допомогти? Інші заробітчанки якось змогли – і собі, і дітям щось пристарати.
А мама чоловіка жила в своє задоволення, і тепер їй вистачає нахабства, щось у нас просити.
Не знаю, може я не права, але я так думаю. Тому не дозволяю чоловікові витрачати наші гроші на те, щоб провести мамі воду.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
