В житті мені дуже пощастило. Я зустріла одну жінку, чужу мені зовсім людину, яка зуміла щиро полюбити мене, як рідну донечку. Хочу розповісти про свою прекрасну свекруху, щоб всі знали про її доброту та людяність. Мені дуже часто доводиться чути скарги своїх подруг на матерів їх чоловіка. Як же для мене це незвично і незнайоме.
Ми з чоловіком, ось вже більше 15 років, як живемо з його рідною матусею. Так-так, саме з матусею, я завжди її так лагідно з любов’ю та повагою називаю. Я жодного разу не дозволила собі відгукнутися про неї якось не добре, ніколи не подивилася скоса на неї. Та й як можна так вчинити з людиною, яка всією своєю душею дуже добре ставиться до мене, як до рідної дитини. А, можливо, навіть і краще, якщо бути справедливою. Ця людина турбується про мене не менше, як про свого рідного сина.
Мені нема з чим порівнювати справжнє та рідне материнське тепло, я ніколи його не знала. Я з дитбудинку. Тому, я вдячна Богові за цю прекрасну та добру душею жінку, яка стала мені матусею, яку я знайшла тільки після заміжжя.
Після того, як ми зіграли весілля у нас з чоловіком не виникло ні краплі сумніву в тому, де ж нам жити, хоча свого житла ми тоді не мали, у мене робота була не дуже добра, лише на хліб вистачало, та й чоловік тоді заробляв зовсім мало, що вже й казати про наш добробут в сім’ї. Свекруха відразу розставила всі крапки по своїх місцях, вона сказала, що ми житимемо у неї, і відмови чути не хотіла. З першого дня мого подружнього життя я жодного разу про це не пошкодувала.
А коли вже з’явився на світ наш синочок, мама взяла на себе більшу частину турбот про нашого малюка. Вона з таким трепетом клопотала біля свого онука, що я просто й сказати нічого не могла, щоб вона забагато уваги йому не давала, інакше звикне. Щоночі вона прокидалася по кілька разів за ніч, наче рідна матеся маляти, щоб вчасно його погодувати, коли він трішки підріс, щоб дати мені виспатися і набратися сил.
Я ж, природно, намагалася якомога більше допомагати їй по дому: і випрати її речі, і щось приготувати смачненьке, що вона любить, і в кімнаті її прибрати. Але мама, наче шкодуючи мене постійно, завжди йшла на крок попереду і практично все встигала зробити сама, щоб мене не турбувати, ще до того, як я вирішу щось зробити. І звідки у неї тільки бралися сили на все на це? Я розуміла, що вона вже не молоденька і втомлюється теж, та вона ніколи виду не подавала, що їй щось важко, все намагалася встигнути, щоб я відчувала себе спокійно і комфортно.
Завдяки моїй любій свекрусі я змогла раніше вийти на роботу, що дало мені можливість не упустити свій шанс і піти на підвищення. Тільки завдяки нашій рідненькій неньці, у нас з моїм чоловіком все виходить легко і складається найкращим чином, про це лише мріяти можна. В домі у нас все спокійно. Якщо ми інколи і сперечаємося з чоловіком, мама ніколи не стає на чиюсь сторону, вона все розуміє і йде в свою кімнату, а приходить, коли у нас все спокійно і ми вже сміємося.
Мені просто слухати неприємно, коли подружки розповідають про свої проблеми, які виникають у них зі свекрухою. Іноді мені здається, що це все просто вигадки. Ну як таке взагалі можливо? Адже це ваш син, а невістка – це його самостійний вибір, це жінка – мама його діток, з нею він проведе все життя, як можна її не любити. Як можна так не поважати свою дитину і особисто псувати йому життя? Для мене це незрозуміла загадка. Я теж матуся синочка, тому буду доброю свекрухою, як і моя матуся. Я в усьому з неї братиму приклад.
А нещодавно наша мама трохи занедужала. Ми з чоловіком по черзі відвідували її і з нетерпінням чекали повернення додому. Я навіть уявити не можу, як ми будемо без неї. А мої подруги мало не стрибають від радості, коли свекруха кудись їде і вони рідко з нею бачаться, наче розцвітають.
Чому в своєму житті ми витрачаємо пристойний час на непотрібні суперечки та непорозуміння у своїй власній родині? Чому не можна просто жити і радіти? Адже життя таке непередбачуване: сьогодні є все, а завтра за секунду може все змінитися. Невже я одна така щаслива у своїй сім’ї?
Вчора нашу рідненьку мамусю виписали з лікарні. Ми влаштували грандіозне свято на честь її повернення додому, як ми її чекали. Бачили б ви її! Ці очі випромінювали стільки любові і ласки, що нам всім вистачить! Чи це не головне в житті?
Хочу поділитися з вами своїм щастям, хай кожна жінка, яка є зараз невісткою чи свекрухою зрозуміли, що все в наших особистих руках. Ми самі можемо зіпсувати життя своїм рідним людям, а можемо зробити їх щасливими. І бути поряд з ними радісними та здоровими все життя, даруючи щастя щодня.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
