fbpx
Життєві історії
Після весілля ми з Ганною стали жити з моїми батьками. У мене ще була рідна сестра, жила вона в місті, в квартирі чоловіка. Тому ми з дружиною купили земельну ділянку на сусідній вулиці і стали будувати великий будинок

Після весілля ми з дружиною Ганною стали жити в моєї мами. Сестра на той час вже жила в місті, в квартирі свого чоловіка.

Батькам ми з дружиною дуже допомагали. Відколи ми оселилися в них, майже все господарство було на наших плечах, сестра з сім’єю лише на свята приїжджала.

Згодом у нас з’явився синочок. Та ми з Ганною розуміли, що краще мати своє власне житло і купили стареньку хатину поблизу моїх батьків. Хата вже валилася, жити там не можна було, але ми планували побудувати свій власний будинок.

Згодом я розпочав будову. Справи йшли добре, хата будувалася. Та згодом не стало тата. Все призупинилося, ми прощалися з ним, а потім якось зовсім мені не хотілося нічого робити, був непростий період.

Та згодом я дізнався, що Ганна чекає дитину і зрозумів, що заради дітей ми маємо рухатися вперед і знову взявся до будови. Щоб завершити будівництво, нам не вистачало грошей і я став просити маму, щоб вона продала свою хату, ми зможемо добудувати будинок і жити там всі разом, ми з дружиною запевнили її, що доглядатимемо її на старості років. А зараз дуже розраховуємо на її допомогу.

Мама порадилася з сестрою і відмовила нам, сказала, що хоче жити в своїй хаті і її донька такої ж думки. Ми з дружиною тоді позичили гроші в родичів, швидко добудували хату і стали жити в своєму домі.

Роки минали, діти росли, ми з Ганною повернули позичені гроші і стали жити спокійно. Ми були щасливою сім’єю.

Та згодом мама занедужала, сестра з міста не приїхала, сказала, що має справи і немає часу їхати в село. За мамою ми доглядали з дружиною. Потім їй стало краще і ми знову навідувалися трохи рідше до неї. Та мама хоче, щоб ми щодня до неї приходили, мовляв. вона вже немолода, мало там що, допомога їй завжди потрібна, а рідний син живе під боком і навіть не зайде зайвий раз. А розмову про те. що в неї є ще й донька, мама навіть вести не хоче: вона далеко живе. у неї там сім’я, робота, їй ніколи, а ти тут поряд. Якби донька тут жила, то щодня бігала б до мене, вона мене не залишила б на самоті, так як ти.

Мені прикро, що мама так гадає. Виходить, я маю доглядати маму, бо близько живу, а сестра тільки хату приїде ділити.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page