fbpx
Життєві історії
Після весілля ми з чоловіком переїхали в однокімнатну квартиру. Але недавно я дізналася, що квартира так і залишилася оформленою на свекруху. А тепер, коли свекруха зібралася розлучатися і переїхала до нас, розумію, що вона тут господиня, а не я. А ми ж за п’ять років скільки грошей вклали у її ремонт

Наше життя було спокійним і розміреним, але місяць тому все змінилося. Свекруха сказала, що більше не може жити зі свекром. Знаючи батька чоловіка, це не дивно, якщо чесно.

Не зважаючи на всі його викрутаси, вона тридцять п’ять років з ним прожила. Її все влаштовувало. А тут раптом зірвалася на рівному місці, посварилась з ним і приїхала до нас, мало не в тапочках. Живе у нас весь цей час. І це вже не смішно.

У нас невелика квартира-студія, тут ми вже п’ять років живемо разом з чоловіком. По суті, квартира однокімнатна, з великою кухнею, об’єднаною з вітальнею, де зараз мешкає свекруха.

Звичайно, це дуже незручно. Свекруха дивиться телевізор з ранку до вечора. З сьомої ранку гримить каструлями, ходить, човгаючи ногами по підлозі. Постійно хоче про щось розмовляти, а у мене немає настрою її розважати. Чоловікові простіше – це його мати. А я відчуваю себе не в своїй тарілці.

Проблема ще й у тому, що ми з чоловіком чекаємо дитину. Зараз я працюю, але через кілька тижнів вийду в декрет. А це значить, що мені доведеться цілодобово сидіти зі свекрухою.

Я не витримала, набралася сміливості, запитала її про її плани: «Ви коли додому повертатися збираєтеся?». А вона мені і заявляє, що додому поки не збирається, щоб не бачити свого вічно нетверезого чоловіка.

Свекруха подала на розлучення, і жити збирається у нас. Каже, що тепер вона нам потрібна. З дитиною допомагати буде. Адже цю квартиру батьки чоловіка колись купили йому. Йому тоді було трохи більше за двадцять.

З цього часу він і живе окремо від батьків. Квартиру обставив і відремонтував за своїм смаком. П’ять років тому сюди переїхала і я. За цей час ми купили хорошу побутову техніку, зробили ремонт а ванній.

Але недавно я дізналася, що квартира так і залишилася оформленою на свекруху. Я трохи здивувалася, але не засмутилася особливо. А тепер, коли свекруха зібралася розлучатися, розумію, що вона тут господиня, а не я. Може, тому і чоловік мовчить.

Він каже, що мама і так довго терпіла витівки батька, його зради і оковиту. Але не пішла. Навпаки, усіма силами намагалася зберегти сім’ю. Мила, готувала, створювала затишок і враження ідеальної родини у знайомих. Для неї було важливо «що люди скажуть!».

Свекруха приховувала все, на людях посміхалася. А в шістдесят п’ять років зібралася розлучатися через якісь дрібниці. Свекор прийшов звідкись не в дусі, сказав їй щось зайве. Але хіба це вперше! Вона йому суп наливала в цей час. Кинула тарілку в стіну і пішла з дому буквально, в чому стояла. Приїхала до нас. Сказала, що її терпіння скінчилося.

Розлучення, звичайно, спричинить за собою розділ майна. Але свекруха каже, що їй від нього нічого не треба. У них дві квартири і дача! Ось ця, в якій живемо ми з чоловіком, і інша двокімнатна, подорожче, в старому обжитому районі. Там зараз свекор залишився один.

Дача теж не особливо дорога, так, одна назва. Невеликий будиночок без зручностей та грядки з кабачками. Вода у відрі, зручності на вулиці, добиратися туди треба на оленях.

Років п’ять тому свекруха намагалася продати її, але покупця навіть за найменшу ціну не знайшлося. Тоді вона впритул зайнялася дачею сама і якось втягнулася. Із задоволенням туди їздить. Посадила квіти, збирає смородину і яблука. Швидше за все, так і поділять: дача і наша квартира – свекрусі, а свекру велика квартира.

Я ошелешена. А нам тепер куди? На вулицю, чи що? У нас же скоро буде дитина. Я свекрусі так і сказала: «Ви думаєте тільки про себе! Квартира ваша, я розумію. Мені з дитиною тут місця немає».

Я поставила чоловікові умову – сказала, щоб його мама поверталася додому. Або додому до батьків поїду я. З майбутньою дитиною, зрозуміло. Жити зі свекрухою ніколи не входило в мої плани.

Фото ілюстративне – radiuscity.

You cannot copy content of this page
facebook