fbpx
Життєві історії
Після весілля ми з Анною стали жити в її батьків. У них та хатинка маленька, місця мало і, коли у нас з’явилися діти, я вирішив, що треба їхати на заробітки. Усі гроші відсилав додому, за всі роки собі жодної копійки не відклав, а вдома теща добудовувала хату

З Анною ми познайомилися досить давно, ще коли навчалися в школі. Анна була красивою дівчиною, гарною господинею та розумною. Коли закінчили навчання, відразу одружилися.

Після весілля ми стали жити в її батьків. Хатина у моєї тещі з тестем була маленькою. А коли в нас народилися два чудових синочки, довелося мені щось думати, адже потрібно було заробляти гроші. Місця для нас усіх у хатині батьків Анни було мало. Зарплата в селі була маленькою, тому мені довелося їхати за кордон на заробітки, щоб забезпечувати свою сім’ю всім необхідним.

Всі зароблені кошти я вкладав в хату своїх тещі з тестем. Ми добудували частину будинку, щоб було зручніше та комфортніше жити нашій великій родині. Наші сини підростали, я сумував за ними та за дружиною, адже так рідко їх бачив. Але розумів, що майбутнє моїх власний дітей залежить від мене.

Згодом ми добудували будинок, зробили хороший ремонт, облагородили територію. Наші сини майже закінчили школу. Потрібно було думати про подальше майбутнє наших дітей. Батьки Анни майже не допомагали нічим. Все довелося робити самому, виходить, я забезпечував усіх один. Але мене найбільше дивувало, поведінка Анни, вона практично у всьому підтримувала батьків, щоразу прислухалася до них і лише їх рішенням вважала правильним, а не мене. Але ж це я стараюсь для нашої родини. А не її батьки. Чому не можна підтримати мене? Раніше я не звертав уваги на це, але потрібно було. Лише згодом я все зрозумів.

Коли наші сини навчалися на третьому курсі інституту, я вирішив, що з мене досить заробітків, потрібно повертатися додому і жити разом зі своєю сім’єю. Роки швидко минали, працювати мені вже було важче.

За ці всі роки я заробив чимало грошей. Я трохи відклав коштів на майбутнє своїх синів, вистачить. Коли я приїхав додому, я був дуже здивований поведінкою своєї родини по відношенню до мене.

Мама Анни відразу мені ще з порогу сказали, що безробітний чоловік в родині це недобре і сказала, щоб я йшов. Анна чомусь мовчала. Я не знав, що мені робити. Куди йти? Адже, я нічого для себе не відкладав за ці роки, навіть подумати не міг, що мене попросять піти з дому, який я практично побудував. Мені було прикро за все. А ще більш недобре було те, що моя дружина повністю була погоджувалася з матір’ю, а їй я ніколи не подобався.

Виручив мене мій давній знайомий. Ми випадково зустрілися з ним на вокзалі. Коли я роздумував, що маю робити. Анатолій запитав куди це я з валізами зібрався, я розповів все як є. Там мені було прикро за те, що все так відбулося. Знайомий запропонував поки пожити в нього, адже він живе сам. Я погодився, все одно не мав уявлення куди йти. Анатолій радив мені поговорити з родиною, адже моя частина будинку теж там є. Та я не хотів щось просити, вважав, що залишаю все своїм синам.

З Анною ми згодом розлучилися, теща раділа найбільше. Я так і не міг зрозуміти, чому Анна слухає свою матір? У нас все було добре, але я не перечив, коли Анна просила, щоб ми розлучилися, хоче розлучитися, нехай.

А я зараз знайшов нову роботу та орендував житло ближче до синів. Вони повністю підтримали мене і розуміють, я радію, що діти зі мною спілкуються. Але не можу зрозуміти, що я зробив не так.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page