fbpx
Життєві історії
Після весілля ми з Андрієм жили в квартирі його мами. Свекруха нам дала кімнату зі старим ліжком, комодом. Згодом ми викинули старі меблі на смітник, а купили нові. Тепер вже переїжджаємо у свою квартиру, хочемо хоч ліжко своє забрати, та свекруха проти

Після нашого весілля ми з Андрієм 2 роки жили в квартирі його мами, чекали, коли добудується наше житло, потім робили в ній хороший ремонт.

У моєї свекрухи власна трикімнатна квартира, вона в ній жила одна, нам виділила найменшу кімнату, заставлену всяким старим мотлохом. Диван старий, трюмо, стара шафа, діряве криве крісло, журнальний столик, старий вицвілий килим на стіні. Загалом все це виглядало на якийсь бабусин інтер’єр.

Згодом ми з Андрієм хотіли жити в кращій обстановці, поговорили з його мамою і вона дозволила нам викинути ті меблі. Вона намагалася прилаштувати це, якщо так можна сказати, “добро” на дачі до подруг чи в гаражі, але ті відмовлялися, бо ті меблі вже були в такому стані, що зовсім нікому не потрібні були. Загалом, винесли ми все з Андрієм все на смітник, а самі купили все нове – гарне велике та сучасне ліжко з матрацом, велику шафу, комод.

Нещодавно ремонт в нашій квартирі закінчився і ми зібралися, нарешті, переїжджати до себе, у своє власне житло, а свекруха нам меблі наші не віддає. Каже:

– А що, у мене тепер порожня кімната залишиться, чи що? До речі сказати, у неї в кімнатах, що залишилися, стільки тих старих речей, що хвилюватися про порожнечу кімнати взагалі смішно, я вважаю. Грошей у нас зайвих взагалі немає, ми останні копійки вклали в ремонт, в нашій квартирі навіть стільчика жодного немає У нас ще й кредит повністю не виплачений, цей ремонт, зараз все так подорожчало ще, меблі в тому числі, на меблі у нас грошей немає зовсім, не знаю, коли ми зможемо щось придбати. Тож не хочеться купувати нові, адже ще й продукти якісь потрібні, нам ще й жити потрібно за щось. А ці меблі, які ми купили, коли жили у свекрухи зовсім нові, вони нам дуже потрібні.

Я попросила матір Андрія віддати нам хоча б ліжко з шафою, але вона відмовляється нам щось віддавати, вважає ті меблі своїми лише. Шафа їй потрібна складати речі, а на двоспальному ліжку вона спати збирається, набридло їй на своєму дивані старому. Повертайте, каже, тоді моє, те що ви викинули. А де ж ми те все візьмемо? Все викинуто було вже давно. Воно вже на якомусь сміттєзвалищі згнило.

Ну невже вона чинить справедливо? Зазвичай, матері ще своє віддають дітям, а тут навпаки – ще й наше забрати хоче. Ніколи не думала, що таке між нами буде непорозуміння.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page