В той день я йшла через поле, на свій город, який знаходиться аж під лісом. Хотіла глянути, як там справи. Дорога була безлюдною, то ж Світлану зустріти я аж ніяк не сподівалася. Колись ми жили на одній вулиці, як всі дівчата, мріяли, що одружимося, дітей народимо. В принципі, так і вийшло, але Світлана вийшла заміж за хлопця із сусіднього села.
Петро був старшим від неї на кілька років, люди подейкували, що чоловік любить гульнути. Світлану він взяв за дружину зовсім юною, практично зі шкільної парти. Дівчина рано стала сиротою, то ж відразу попала під крило чоловіка.
Свою давню подругу я давно не бачила, але від людей чула, що нелегке життя випало на долю жінки. Ми привіталися, почали традиційну розмову. Вона запитала, як у мене справи, але я бачила з виразу її обличчя, що їй не до мене. Я таки не втрималася і запитала:
— А твій Петро з тобою живе? А то в селі про вас всяке говорять.
Світлана ніби чекала на це запитання і спокійно відповіла:
— Ні, так у Катерини і залишився.
— Катерини? Була ж Ніна! Давно ми не бачилися… Це вже до четвертої жінки пристав?
— Не просто пристав. Нещодавно приходив до мене, казав, що хоче розлучитися. І щоб я йшла з хати. Мовляв, його батьки її будували.
На цих словах Світлана розплакалася, мені стало її дуже шкода.
— А куди мені йти? — продовжувала зі сльозами на очах жінка. — Мою хату ми продали, щоб йому машину купити. Казав, возитиме нас до моря… Яке море? Працюю від ранку до ночі, щоб сину на навчання заробити. Якби не він, то взагалі не було б задля чого жити.
Згадка про сина трохи заспокоїла Світлану, її лице просвітліло.
— А Петро сину не допомагає? — запитала я.
— Куди там! Йому молоду співмешканку забезпечувати треба. Тому й виганяє мене. Хоче хату продати. Я навіть не знаю, куди мені зараз з сином подітися. Хіба, син поїде в обласний центр на навчання, то і я з ним туди подамся, роботу знайду, квартиру зніму.
Я слухала і думала: що за чоловіки є на світі?! Якщо шукаєш меду у чужих жінок, то будь людиною. Виганяти з хати матір своєї дитини? Гірко. Так хочеться, щоб одного дня кинули і його і він прийшов шукати притулку в сім’ї, яку зрадив. Я впевнена, все, що людина робить, потім бумерангом до неї і повернеться.
Я пообіцяла Світлані, що на перший час позичу їй трохи грошей, адже вона і справді попала в скрутну ситуацію. Вірю, що у неї все налагодиться, вона ж тепер не одна, у неї підростає син.
За матеріалами Анастасія ВІРЧИЧ
Фото ілюстративне – goodfon.
