Так сталося, що з мамою у мене склалися не найкращі стосунки. Я пішла з дому ще в 17 років, поступила в університет, ось так і жила далі по гуртожитках, і знімних квартирах. Під час навчання я познайомилася з аспірантом, Володимиром Сергійовичем. Він інколи заміняв викладачів у нас на парах.
Одного разу я затрималася в університетській бібліотеці до пізнього вечора. Мої очі вже самі закривалися від нескінченної кількості книг і прочитаних сторінок, але ось відчинилися двері, і зайшов Володимир Сергійович. Він здивувався, побачивши мене, але в той же час на його обличчі з’явилася досить дивна посмішка, як ніби він знав, що я сиджу тут. Він підійшов і у нас зав’язалася розмова, про яку я мріяла останні два роки. Я розповіла, що сильно відстаю, а він запропонував допомогти. Так ми і сиділи в бібліотеці, тільки розмови про навчання плавно зійшли нанівець.
Так в моєму житті з’явився коханий. В університеті ми грали свої ролі аспірант і студентка, а за його межами – закоханої пари. Володимир наполіг на тому, щоб я помирилася зі своїми батьками. Він, як міг, організовував нам зустрічі і це сталося. Мама попросила пробачення за свою поведінку, а я за свій складний характер. Так в моєму житті крім чоловіка з’явилися і батьки.
На останньому курсі університету, Володимир запропонував стати його дружиною. Ми скромно розписалися, і тоді стало питання, де нам жити. Я вперто не хотіла жити з його батьками, адже на свою квартиру мій чоловік ще не заробив. Краще вже з моїми, подумала я. Якби я тоді знала, як я помилялася.
Перший час мої батьки старалися з усіх сил. Але судячи з усього час, що минув окремо без мене, їх сильно змінив. Мама раптом вирішила виправити всі прогалини в моєму вихованні. Почалося все з того, що перед тим як кинути речі в пральну машинку – їх треба замочити і запрати, посуд краще мити в мисці, що б заощадити воду і навіщо зайвий раз включати пилосос – адже можна і віником по-старому. Так тривало день у день.
Мій чоловік захищав свою тещу, знаходив їй виправдання і мирив нас кожен раз після чергового непорозуміння. Такого зятя ще пошукати треба, але мама не поділяла мого ентузіазму. Коли ми були вдвох, я постійно вислуховувала, що викладач в інституті – це робота не для чоловіка. Що він повинен заробляти гроші, а не залицятися до студенток. «І що це за чоловік, який не має свого житла?», – запитувала моя мама. А Володя так добре відгукувався про моїх батьків і не знав, що вони говорять за його спиною.
Днями я запропонувала йому з’їхати. Думала, будемо знімати квартиру, і жити окремо. Але чоловік вперто не розумів, чому я не хочу залишитися тут: в будинку своїх батьків. А сказати йому я не наважувалася. А ще й відбулося одночасно дві події, які не дають нам можливості з’їхати. Перша – це те, що я чекаю дитину, а друга – у чоловіка ще немає постійної роботи, тому і грошей теж немає.
Я не знаю, що мені робити. Чи варто розповісти чоловікові, що він дуже помиляється на рахунок своєї тещі і тестя? Як бути в цій ситуації, адже я так більше не можу. І жити з батьками неможливо і переїхати, поки-що, немає можливості…
Фото ілюстративне – marieclaire.
