Після весілля моя мама покликала нас з чоловіком жити до себе. Вона сказала, що так нам буде легше відкладати гроші на своє власне житло. Ми з Іваном погодилися, адже це була гарна ідея для нас. так ми стали жити разом.
Але мамі нічого в Іванові не подобалося: не так ходить, не так їсть, вітається тихо через раз і взагалі мама вирішила, що він зовсім не поважає її.
З кожним днем ставало нам непросто, ми вже й між собою з чоловіком не змогли найти спільну мову. А потім Іван сказав, що ми й розлучитися так можемо, тому маємо знайти собі окреме житло.
Ми з Іваном стали жити в орендованій квартирі і далі збирати гроші на своє житло. Ми мріяли взяти кредит і купити свою двокімнатну квартиру, але ще мали декілька років відкладати гроші. Тоді моя мама сказала, щоб ми не брали кредит, у неї є трохи грошей, вона нам позичить, але щоб ми взяли однокімнатну квартиру. Мама обіцяла, що поміняється з нами: ми переїдемо в її двокімнатну квартиру, а вона – в нашу однокімнатну.
Я погодилася, адже саме дізналася, що чекаю дитину і брати кредит дійсно вже не хотіла.
Коли синок народився, ми думали, що мама з нами поміняється, але вона не поспішала, говорила, що ще працює і їй зручно їздити від себе, а потім мама вийшла на пенсію і знайшла підробіток близько додому, просила зачекати з переїздом.
В цьому році я дізналася, що скоро вдруге стану мамою, а наш син піде в вересні в перший клас. Я сама стала просити маму, щоб вона переїхала вже врешті, адже нам потрібно шукати школу близько додому. Мама була дуже незадоволеною, коли почула своє прохання, вона сказала, що звикла жити в себе, там усі її подруги і сусіди живуть і переїжджати вона вже не збирається, просто передумала.
А що мені тепер робити, мама подумала про мене?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
