fbpx

Після весілля молоді почали жити у нас, що дуже не сподобалося невістці. Вона була впевнена, що ми придбаємо єдиному синові окрему квартиру. Коли я сказала, що зараз у нас немає на це грошей, Надія запропонувала продати дачу і купити їм житло. Але я відмовилася, бо в цей будинок ми вклали душу. Прожили ми з невісткою разом пів року, а далі вона переконала Максима йти знімати квартиру

Максим – мій єдиний син. З чоловіком ми завжди жили добре, тому намагалися давати синові усе найкраще. Я настільки розчинилася в любові до нього, що навіть не хотіла народжувати ще дітей. Мені дуже хотілося, щоб Максим виріс для мене надійною опорою і підтримкою.

Чоловік часто мені говорив, що я занадто опікуюся сином і забагато втручаюся в його життя, але я на це не зважала, бо була впевнена, що маю повне право так робити, я ж його мама. Я завжди думала, що ось народжу дитину і буду для нього найдорожчою людиною. Все майже так і було, але до певного моменту. Все змінилося з приходом в дім невістки.

Коли Максим вперше привів Надію до нас додому, я відразу зрозуміла, що ця дівчина йому не підходить. Але вирішила мовчати, бо вважаю, що мій син сам здатен зробити правильний вибір. У нас заможна сім’я, не те, щоб ми були дуже багаті, але у нас є все, що треба, а ось невістка родом з села, до того ж, з дуже бідної родини. Але я на це не зважала, бо сама колись так само починала.

Але ми з чоловіком не чекали, що нам хтось щось дасть, а самі працювали. У нас велика трикімнатна квартира в центрі міста, автомобіль і шикарна дача, практично це наш заміський будиночок, куди ми дуже любили їздити.

Після весілля молоді почали жити у нас, що дуже не сподобалося Надії. Вона була впевнена, що ми придбаємо синові окрему квартиру. Коли я сказала, що зараз у нас немає на це грошей, невістка запропонувала продати дачу і купити їм житло. Але я відмовилася, бо в цей будинок ми вклали душу.

Та й чоловік, у якого все частіше почало підводити здоров’я, дуже любив їздити в наш заміський будиночок. Там він відновлювався, то ж про продаж дачі і мови не могло бути.

Прожили ми з невісткою разом пів року, а далі вона переконала Максима йти знімати квартиру. Пішла вона від нас дуже ображена. Я – не погана свекруха, але більше немає сил дивитися на те, як мій син повільно, але впевнено перетворюється на «ганчірку».

Невістка не упускає випадку показати мені, що з двох дорогих жінок він вибере її. Попрошу я його з’їздити зі мною за пенсією завтра, так вона обов’язково придумає щось і забере машину.

А в мій день народження вони не прийшли, щоб мене привітати. Син вибачився, сказав, що у Надії були справи важливіше. Але я ж то знаю, чому вона так зробила.

Я намагаюся налаштувати себе на думку про те, що невістка робить все це по молодості, намагаюся увійти в її становище і розібратися в корені проблеми наших відносин. Але не виходить. Я в її очах погана, бо не забезпечила житлом.

Рік тому не стало мого чоловіка, мені було дуже важко все це пережити. Я вирішила віддати нашу трикімнатну квартиру Максимові, а сама на чоловікові заощадження купила собі однокімнатну квартиру. Зробила там гарний, сучасний ремонт.

Мені здавалося, що невістка нарешті заспокоїться і в нашій родині нарешті настане мир. Але цього не сталося. Син з невісткою і онуком переїхали в нашу трикімнатну квартиру і невістка тут же почала обурюватися, що замість того, щоб зробити капітальний ремонт їм, я гроші вклала в свою квартиру.

І знову вона не хоче зі мною спілкуватися, знову я винна. Знову починаються розмови про те, що я маю продати дачу і віддати їм гроші. Але тепер я вже цього не зроблю в пам’ять про свого чоловіка, який дуже любив це місце.

От що мені робити? Я дуже хочу спілкуватися з сином і онуком, але що мені ще зробити, щоб вгодити невістці, я не знаю.

Фото ілюстративне – rudo.

You cannot copy content of this page