Після нашого з Олегом весілля моя мама покликала нас з моїм чоловіком жити до себе.
Мама сказала, що так нам буде легше відкладати гроші на своє власне житло. Ми з Олегом погодилися з нею, адже це була гарна ідея для нас.
Так ми стали жити разом, можна сказати, родиною.
Але мамі нічого в моєму чоловікові Олегу зовсім не подобалося: не так він ходить, не та він їсть, вітається їй дуже тихо через раз і взагалі мама, чомусь, собі вирішила, що він зовсім не поважає її.
З кожним днем життя з мамою під одним дахом, ставало нам непросто, ми вже й між собою з чоловіком не змогли найти спільну мову.
А згодом Олег сказав мені, що ми й розлучитися так можемо, через маму мою, тому маємо знайти собі окреме житло і жити у ньому.
Ми з Олегом стали жити в орендованій квартирі і далі збирати гроші на своє власне житло.
Ми мріяли взяти хороший кредит та купити свою двокімнатну квартиру, але ще мали декілька років відкладати гроші.
Тоді моя мама сказала, щоб ми не брали кредит у банку, адже проценти великі, у неї є трохи грошей, вона нам їх позичить, але щоб ми взяли однокімнатну квартиру.
Мама обіцяла, що поміняється з нами: ми переїдемо в її двокімнатну квартиру, а вона – в нашу однокімнатну.
Я погодилася, адже саме дізналася, що чекаю дитину і брати кредит дійсно вже не хотіла.
Коли синок народився, ми думали, що мама з нами поміняється і відразу переїде в окреме житло, але вона не поспішала, говорила, що ще працює і їй зручно їздити від себе, а потім мама вийшла на пенсію і знайшла підробіток близько додому, після того дуже просила нас зачекати з переїздом.
А вже в цьому році я дізналася, що скоро вдруге стану мамою, а наш старший син піде в вересні в перший клас.
Я сама вже відверто стала просити маму, щоб вона переїхала вже врешті в ту однокімнатну квартиру, за яку ми й досі платимо кредит з чоловіком, адже нам потрібно шукати школу близько додому.
Мама була дуже незадоволеною, коли почула своє прохання, вона сказала, що звикла жити в себе, там усі її подруги і сусіди живуть і переїжджати вона вже не збирається, просто передумала.
А що мені тепер робити, мама подумала про мене?
Ми мамі гроші винні, кредит ще платимо за квартиру. Що робити? Як переїхати з двома дітьми тепер в однокімнатну?
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- На саме Різдво я мала одного дивного гостя, ніколи б не подумала, що ще колись побачу його, а він взяв, і сам прийшов. Це був мій колишній чоловік Степан, він постарів за всі ці роки, але я відразу його впізнала. Виявилося, що сімейне життя на чужині у нього не склалося, дружина все майно забрала собі, залишивши його без нічого. І тут Степан згадав про сина, хтось розповів йому і про мій будинок
- Я вийшла заміж доволі пізно, аж в 36 років, і тепер вже сумніваюся, чи правильно я зробила. Всі важливі рішення чоловік приймає разом з своє мамою, моєї думки ніхто не питає, а мені все це не подобається, не про таке сімейне життя я мріяла
- На Йордан, 19 січня, я сама сиділа вдома, бо донька з зятем кудись пішли в гості, а про мій день народження вони забули. Але ввечері приїхав мій син, з дружиною та онуками, щоб мене привітати з ювілеєм. Він побачив, що я засмучена, і відразу зрозумів в чому справа. Іван не ображається, що за 11 років, поки я була на заробітках, я все доньці висилала. Син пропонує мені до нього переїхати, щоб не бути тут зайвою
- Коли мами не стало, татові було всього 55 років. Він сумував за нею, нічого не хотів робити, обійстя заросло бур’янами. А потім до нього стала ходити сусідка, тітка Тамара підмовляла батька, щоб він перебрався до неї. Тато мене не слухав, а зробив, як сказала вона
- У нас з чоловіком виникли фінансові труднощі, нам були потрібні кошти. У мого брата гроші були, і ми з чоловіком пішли до нього в надії, що він нам позичить необхідну суму, але брат відмовив. Він сказав, що мені одній віддав би ці гроші навіть просто так, але Валерію він навіть в борг їх не дасть. Тоді я взяла кредит, і тепер я про це дуже шкодую