Марина та Іван живуть в шлюбі вже 3 роки. І третій рік сім’я живе разом зі свекрухою – збирають на квартиру.
Таке рішення свого часу далося Марині дуже непросто. Проте вона вирішила трохи пожити з матір’ю свого чоловіка разом, зате потім у них буде своє власне житло. Жити з мамою, тим більше, з чужою – не цукор зовсім, це так. Але економія при цьому на оренді квартири виходить дуже суттєва, якщо ці гроші відкладати на своє житло, встати на ноги вийде набагато швидше, ніж платити чужим людям за житло. Квартира у свекрухи простора, місця вдосталь для усіх, сидіти один в одного на голові не доведеться, відповідно, і суперечок особливих не повинно бути.
«Мама пустила нас до себе пожити, ми на її території, мовчи і нічого лишнього не говори їй!» – постійно нагадує Марині чоловік.
Ну і, найголовніше, це не назавжди. Якщо гарно слідувати своїм планом, вже через три роки у них буде перший внесок, і Марина з Іваном зможуть думати про своє житло.
Вже з трьома роками такого життя можна змиритися, тим більше, коли є, в ім’я чого.
Молоді переїхали до мами, і перший час жили досить-таки непогано в її квартирі. Марина з Іваном старанно працювали, приходили додому тільки ночувати, мама вела господарство, в молоду сім’ю не лізла, та й накопичення пішли швидким темпом. Марина тільки раділа, як вони з чоловіком гарно разом придумали, і щиро не розуміла, хто тільки складає ці недобрі історії про свекрух та їх невісток.
А потім раптом Марина дізналася, що чекає дитину. Дитину молоді планували в принципі, але трохи пізніше – спочатку хотіли вирішити питання з житлом. Але якщо вже так вийшло, вирішили народжувати, звичайно. Голосніше за всіх за цю новину сприйняла свекруха – мовляв, поки ми з вами разом живемо, я буду допомагати. Це міркування здалося логічним. Марина дитятко народить, якийсь час посидить з малюком, а потім почне швиденько знову працювати, поступово залишаючи дитинку на бабусю, і вони знову увійдуть в графік роботи. Три роки розтягнуться, можливо, на чотири тепер, але це не велика проблема. Якось вони справляться разом і все буде добре.
Тільки от невдача, з того часу, коли Марина сидить вдома в декреті вельми непогані спочатку відносини двох жінок стали чомусь псуватися просто прямо на очах. І чим далі, тим гірше, чомусь виходило так. Дитині зараз трохи більше року, а в будинку одні суперечки та непорозуміння.
Свекруха з нетерпінням чекає повернення з роботи сина, скаржиться йому на невістку і впевнена, що він просто зобов’язаний робити своїй дружині зауваження.
– Дитина без шкарпеток, кватирка відкрита, – перераховує мама усі нехороші дії своєї невістки. – А він, між іншим, сьогодні всю ніч погано спав. Сидить цілий день один на підлозі, а мама у нас в інтернеті досвідом ділиться, не зрозуміло чим, якщо чесно. А який там досвід. Дитині її рік, він не говорить і не знає, що таке горщик! Де це бачено. У нас діти в цьому віці вже самі їли ложкою, сидячи за столом, вірші розповідали, в туалет ходили. Тому що інтернету у нас не було. Від кухні завжди вона у нас звільнена, готую я, пере одяг пральна машинка, прибирає в квартирі пилосос. Чашку за собою не вимиє лишній раз. І дитиною при цьому ще не займатися – ну це вже взагалі. Ні в які ворота таке не лізе.
Іван досить таки неуважно слухає свою маму і ліниво киває головою їй у відповідь. А от марині така поведінка свого чоловіка не подобається, бо він не виправдовує її зовсім, а слухняно слухає свою маму. Чоловік не бачить в діях Марини по відношенню до малюка ніякої проблеми, однак сперечатися з матір’ю не хоче. А міг би слово сказати у виправдання дружини. Сказати, мовляв, не лізь мамо у наші справи, це наша сім’я і наша дитина. Ну хоча б, на поганий кінець, перевести розмову на іншу тему, а не слухати всю цю критику своєї дружини.
Але він мовчить, і свекруха накручує себе все більше і більше, впевнена, що син її уважно слухає і підтримує її думку.
– Якби ти хоча б сказав, що не хочеш цього слухати! – сумно говорить потім в своїй кімнаті Марина. – Чому вона вважає, що я погана мати? Я роблю для своєї дитини все, читаю йому, граю з ним, гуляю кожен день, годувала скажи їй! Ну це ж неможливо, цілий день з дитиною! Невже я не маю права пів години відпочити, коли дитина зайнята або спить? І готую я іноді. І посуд завжди я мою!
– Ой, розбирайтеся самі! – говорить Іван. – Це ваші жіночі справи! Знаю я, що ти хороша мати. Але що ти хочеш від мене? Щоб ще і я зі своєю матір’ю рідною без причини сперечався? Життя стане зовсім недобре тоді для нас усіх тут. Ми в її будинку, вона дуже багато для нас робить. І готує, хоча б іноді, і з дитиною сидить. Потім, вона хоче, як краще, для онука насамперед. Ну не звертай уваги ти на неї просто, а роби, як роблю я.
Орендувати зараз квартиру Іван не хоче, бо всі ці роки спільного життя з мамою вийдуть марними, бо на житло у них зараз грошей немає.
Тепер Марина вже й не знає, чи варте таке життя грошей на оренду?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – riavrn.