Проживши три роки з чоловіком, я вирішила розлучитися. Чоловік почав жити вільним життям, часто повертався під ранок і не пояснював, де був всю ніч. Спочатку я дуже переживала, нервувалася, а потім вирішила розлучитися.
Жили ми в моїй квартирі, яку мені батьки подарували на весілля, так що втрачати мені було нічого. Страшно було залишатися одній, але ще гірше було жити так, як ми жили.
В добавок до байдужого відношення чоловіка, мені дісталися свекруха зі своєю дочкою, яких нікому не побажаєш. Вони ніколи не любили і не сприймали мене, як невістку.
Я спочатку намагалася налагодити з ними стосунки. Кликала їх до себе в гості, готувала для них щось смачненьке. А вони прийдуть – все з’їдять, що я так ретельно готувала і спасибі навіть не скажуть. А потім чоловікові пліткують про мене за спиною. Після їхніх візитів між нами з чоловіком завжди виникали якісь неприємності.
Марина, сестра чоловіка, побачивши мою квартиру, відразу почала придивлятися до неї, у нас часто затримувалася, чоловіка просила, щоб ми її до себе забрали.
Я була категорично проти, але чоловік не розумів мене.
– Чому ти так не любиш мою сестру?
– Дійсно, чому ж? Ніде не працює, взагалі ніякої поваги до мене не проявляє, а я маю її любити…
Дивилася на Дмитра, свого чоловіка, і дивувалася. До весілля весь такий лапочка, хороший, добрий, як тільки одружилися, такий ледар став і немов інша людина. Дмитро взагалі перестав зважати на мою думку, поводився зі мною так, ніби я прислуга. І ще свою рідню водить до нас, коли захоче, незважаючи на мої прохання і вимоги, я не хочу їх бачити.
Останнім часом чоловік почав з’являтися додому аж під ранок, сімейне життя зовсім розклеїлося. Що я тільки не робила, намагалася з ним поговорити, додавала в наше життя яскравих фарб, подорожей. Сподівалася повернути того Дмитра, який був до весілля, тоді він був готовий на край світу заради мене, а зараз максимум з дивана встане на крісло пересяде, щоб я біля дивана позамітала.
– Діма, коли я виходила за тебе, думала ми будемо жити щасливо, ти був таким хорошим, нам потрібно розлучитися. Не хочу тебе бачити більше, йди до своїх жінок і живи з ними, – якось не витримала я і вказала чоловікові на двері.
Після чого він став вибачатися, сказав що зміниться, але нічого не відбулося, все так же – вночі я одна, він з’являється вранці, губна помада на одязі.
Весь цей час попутно мене діставала свекруха, щоб я дозволила її дочці жити у нас. І навіть тиждень проти моєї волі жила у нас.
Набридло це мені все і оформила розлучення в примусовому порядку, чоловіка виставила на вулицю, не обійшлося без лайки з його боку, а я ревіла, повірити не могла, що так все закінчиться.
На наступний день до мене прийшла свекруха, дивно, що одна.
– Ти що з моїм сином зробила? Життя йому зіпсувала.
– Він мені життя зіпсував! Я все намагалася зробити, щоб врятувати шлюб, але йому байдуже на мене, чому я повинна миритися з його гуляннями і таким ставленням до мене.
– А хто ти така, щоб поважати тебе? Значить так, раз ти зіпсувала життя моєму синові. Ти повинна тепер піклуватися про мою дочку! Прописуй мою дочку в свою квартиру.
Свекруху я відправила в тому ж напрямку, що і чоловіка. Вона пішла, але сказала, що ще повернеться.
Терпіти не можу таких нахабних людей. Це мені життя зіпсували вони! Моя квартира – нікого не пущу. Добре, що у нас з чоловіком хоч дітей немає. З цими людьми нам виявилося явно не по дорозі.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
